Нестабільність у Центральній Азії і російсько-українська війна

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp

Юрій Олійник

В Центральній Азії розгортаються важливі процеси. За повідомленнями афганських ЗМІ, 7 травня угрупування «Ісламська держава – провінція Хосаран» випустила сім ракет з району Хаваджа-Гар афганської провінції Тахар по цілях у Таджикистані. Це вже не перша така активність. 18 квітня зафіксована атака на узбецьку територію (район Термеза).

ІД в Афганістані – маргінальна сила, що перебуває у конфлікті з Талібаном. Останній етнічно опирається на пуштунів, а от ІД – все більше на таджиків, що в конфронтації з промосковським режимом в Душанбе. Однак контролює ряд районів, зокрема на прикордонні з Узбекистаном, Таджикистаном та Іраном.

Нагадаю, що таджицький режим Емомалі Рахмона підтримує військова база рф, хоча є дані, що ряд військовослужбовців перекинуто до України. Таким чином, ймовірність великої ескалації зростає, і ОДКБ (членом якої є Таджикистан), навряд чи зможе допомогти.

Уряд талібів дистанціюється від цих інцидентів, прагнучи налагодити нормальні відносини з сусідами та одночасно проводячи укріплення економічної ситуації та армії.

На роль медіатора між Кабулом та світом все більше претендує Узбекистан, що став хабом для гуманітарної допомоги (показовий візит до Кабулу 4 травня віце-прем’єр міністра Сардора Умурзакова). Однак з Душанбе контакти набагато холодніші. Зокрема Рахмон прямо підтримує Afghanistan Freedom Front (AFF) – організацію, що ставить за мету боротьбу з Талібаном та «відновлення демократії». Талібам важливо забезпечити надійний контроль над власними провінціями (триває перекидання пуштунських підрозділів на північ, що заміняють таджицькі та узбецькі).

На цьому фоні відхід потенційних опозиціонерів за межі країни лише на руку талібам, бо цей конфлікт зв’яже сили обох противників Кабула – як ІД, так і поки що офіційного Душанбе. Посилює ризики ескалації і повернення заробітчан з рф, що раніше приносили левову частку доходу, збільшення безробіття серед молодого населення.

Таким чином, загорання регіону – справа кількох місяців. Й існує ймовірність як перекидання вогнища на Киргизстан, так і відновлення політичної кризи в Казахстані.

Очевидно, москва вже не матиме сили стабілізувати регіон, але може витратити ще якусь частку дорогоцінних ресурсів. Крім того, посилюється ймовірність втручання КНР, що після зміни влади в Пакистані потребує відновлення позицій в регіоні.

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Юрій Олійник

Юрій Олійник

Кандидат політичних наук

Закінчив факультет соціальних наук та соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія» (магістр політології, 2013). В 2013-2016 роках навчався в аспірантурі при Національному інституті стратегічних досліджень.

Співзасновник Центру дослідження Африки, експерт НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень».

Інтелектуальні зацікавлення: національна безпека, Африканський регіон, історіософія, футурологія, глобальні загрози.