Від ієрархів УГКЦ ще досі можна почути риторику, згідно з якою ця Церква не тільки є загальноукраїнською, але й виступає в ролі однієї з провідних національних інституцій. Проте реалії не виправдовують такої риторики.
Черговим підтвердженням цього стали результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).
Згідно з ними, митрополит Андрей Шептицький – фактично найбільш знана історична постать УГКЦ – залишається взагалі незнаним приблизно для третини українців.
До Шептицького позитивно ставляться 54% жителів країни, негативно – 8%, не визначилися – 8%. 34% взагалі не знають такого. Серед тих, хто знає, 82% мають позитивне ставлення, 6% – негативне, і 13% не визначилися із відповіддю.
Таким чином Шептицький опинився серед найменш знаних постатей. Павла Скоропадського та Романа Шухевича не знають 16 і 17% відповідно. Миколу Ватутіна не знають 30%. Олену Телігу – 44%.
УГКЦ залишається панівною церковною структурою у трьох галицьких областях. Також їй вдалося вийти на загальноукраїнський рівень, маючи багато парафій в інших областях. Але власне провідного становища ця Церква не має – як, зрештою, й інші Церкви та релігійні організації.
Причини цього варто шукати не тільки в регіональних обставинах, але й у загальних масштабах секуляризації українського суспільства. Чимало українців в принципі далекі від церковного життя і тому не цікавляться церковною історією (отож, більш за все, у «православних» регіонах постаті Іларіона Огієнка чи Мстислава Скрипника навряд чи є знаними більшою мірою, ніж постать Шептицького).
Все це свідчить про те, що на зміну застарілим уявленням минулого та позаминулого століття про «національну Церкву» має прийти місіонерство та спротив антихристиянським тенденціям із урахуванням реальних масштабів секуляризації суспільства.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!