Церковна революція завершується – Грегорі ДіПіппо

Здійснена Папою Франциском спроба радикально обмежити використання традиційного римського обряду є своєрідною передсмертною агонією церковної революції, що розпочалася в 1960-х роках.

Про це на шпальтах New Liturgical Movement пише католицький публіцист Грегорі ДіПіппо (Gregory DiPippo).

Автор колонки наголошує, що взятий у 1960-ті роки курс на радикальне «оновлення» Церкви себе не виправдав. Унаслідок так званих «реформ» «християнське життя вірних не стало більш активним», а церковні «інституції не стали більш пристосованими до потреб нашого часу». Плоди післясоборних «реформ» виявилися занадто далекими від оптимістичних очікувань Другого Ватиканського собору.

«Після цієї невдачі післясоборна Католицька Церква опинилася в постреволюційному суспільстві подібно до Франції у 1794 році або Росії у році 1925-му. А коли революція зазнає невдачі, коли “свобода, рівність і братство” виявляються похованими під купою відрубаних голів, коли рай робітника складається з мільйонів квадратних миль іржі та трупів, її провідники можуть рухатися вперед по одному з двох шляхів. Важчий шлях – визнати, що революція не досягла своїх цілей, і працювати над відбудовою суспільства у світлі цього визнання. Легший – знайти “реакціонерів” та “контрреволюціонерів” і звинуватити їх у невдачі революції», – зазначає публіцист.

«Найбільш певною ознакою того, що революція зазнала невдачі і при цьому обрала легкий шлях, є її боязнь минулого, її страх щодо пам’яті про те, яким насправді було життя до революції», – продовжує ДіПіппо. Саме тому, на його думку, Ватикан розпочав активну боротьбу проти прихильників традиційного обряду – замість того, аби вирішувати проблеми на кшталт «синодального шляху» в Німеччині.

Публіцист підсумовує: «Вмираюча революція – це ще не мертва революція; вона все ще може вжалити і завдати болю і, ймовірно, це зробить».

Нагадаємо, послання Папи Франциска «Traditionis custodes» отримало ряд критичних оцінок із боку ієрархів та католицьких інтелектуалів.

Так, відомий публіцист Джордж Вайґель вважає, що удар по традиційній Літургії став свідченням ліберального авторитаризму. Нідерландський єпископ Роб Мутсертс заявив, що послання стало свідченням утрати Папою Франциском автентичного авторитету, місце якого починають займати диктаторські методи.

Колишній очільник Конгрегації віровчення кардинал Ґергард Мюллер у своїй відповіді на Францискове послання нагадав, що «папський авторитет полягає не в бездумному вимаганні від вірних самого лише послуху, тобто формальної покори волі, але, що важливіше, в наданні вірним нагоди бути переконаними у згоді розуму», натомість доктринальна послідовність «Traditionis custodes» виглядає сумнівно.

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Ілюстрація: America Magazine

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp