Революція часто пожирає власних дітей або, принаймні, робить їх нещасними. Значна частина більшовиків-учасників Жовтневої революції була знищена 1937 року або раніше.
Щось подібне стається з прихильниками сексуальної революції та феміністичних віянь. Ланцюжок культурних змін, запущених у середині минулого століття, болісно б’є по тих, хто вітає ці зміни на теоретичному рівні. Відмова від розуміння шлюбу як єдиного допустимого простору статевої близькості і панування культу емансипованої самодостатньої жінки є тим, чому феміністки мають радіти. Так само як і послабленню чоловічої ініціативності у стосунках, адже феміністки продовжують боротьбу проти «харасменту». Але на практиці причин для радощів значно менше ніж у теорії.
«Давайте познайомимось. Я – Тоня. Мені злегка за тридцять. Креативний середній клас, нормальна зовнішність, не модель, але без очевидних дефектів. Характер – яскравий, манікюр – акуратний, пес – із притулку, квартира – біля метро. Чому в мене немає сексу? Як би я це пояснила… Ніхто не пропонує, чи що», – нарікає українська феміністка в нещодавно опублікованому дописі.
«Мені просто цікаво, хто ці жінки, які мають активне сексуальне життя у Києві? В Україні? Який вони мають вигляд? Характер? Поведінку? Знак зодіака і розмір ноги? Таке враження, що існує таємний перелік якостей, яким треба володіти, щоб налагодити тут особисте життя», – виправдовує власну ситуацію незаміжня жінка.
Хоч значна частина зусиль сучасних феміністок спрямована на подальшу ментальну кастрацію чоловіків, Тоня нарікає якраз на брак чоловічої ініціативності. При цьому вона зізнається, що недостатньо готова для відходу від звичних статевих ролей. «Коли чую фразу “чоловіки думають тільки про секс”, я хочу кричати: “Та це ж мої однодумці! Тільки де таких їх знайти?” Я не почуваюся комфортно від ідеї сказати чоловікові прямо: “Я тебе хочу, переспимо?”», – йдеться в її дописі.
Феміністка описує невдалу спробу задовольнити свої бажання з близьким за поглядами чоловіком, із яким познайомилася під час мітингу: «Я запросила його до себе, завантажила романтичний плейлист і увімкнула тьмяне м‘яке світло. Додайте до цього декольте, погладжування і кількість побачень, які були до. Стільки старань для чоловіка, в якого навіть злегка не закохана. Просто, щоб затягнути його в ліжко. Дожилися».
При цьому всьому жінка намагається виправдати власну ситуацію тим, що в Україні ще недостатньо подолано «патріархат», і покладає сподівання на Західну Європу: «Я менш красива, ніж середньостатистична українка, але більше заробляю і обираю для себе феміністичні цінності. Моя французька подруга вважає, що українському чоловікові легше обрати когось красивішого і менш “напряжного”. Тому такі, як я, витрачають свої гонорари на іграшки в секс-шопі (…) Я погоджуюся зі своєю подругою: в тій самій Данії у мене значно більше шансів отримати романтичний досвід, ніж в Україні. Локдаун не вічний. Якщо в мене не клеїться з Петром, я ставлю на Пітера».
Тоня сподівається, що наступні етапи перманентної революції все ж вирішать проблеми, з якими їй довелося зіткнутися. «Так, я вірю, що з часом в Україні сформується новий клас чоловіків, які надають перевагу принципово інакшій моделі взаємодії з жінками. Це вимога часу – суспільство змінюється. Просто в Україні ці процеси значно повільніші», – висловлює свої революційні мрії феміністка.
Раніше «Політична теологія» уже писала, що на тлі кризи інституту шлюбу та ряду інших тенденцій сучасні люди дедалі рідше мають статеву близькість. Також повідомлялося, що сучасні культурні трансформації призводять до того, що підвищується вік народження західними жінками першої дитини.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
Ілюстрація: Adobe Stock