12 квітня, у Свято Христового Воскресіння, священнослужителі Московського патріархату захопили греко-католицький храм святих апостолів Петра і Павла у місті Токмак, що на окупованій території Запоріжжя, та заборонили місцевим парафіянам звершувати молитву.
Глава УГКЦ Блаженніший Святослав засудив захоплення храму, наголосивши на його особливому цинізмі. «Це богохульство проти Воскреслого Господа – Князя миру! Та ще й у свято Пасхи», – цитує його слова Департамент інформації УГКЦ.
В офіційній заяві Донецького екзархату УГКЦ зазначають, що на окупованих територіях тривають системні переслідування вірних. Осіб, які наважуються чинити опір або відстоювати своє право на віру, окупаційна влада переслідує – включно з засудженням на тривалі терміни. В цьому контексті була згадана вірянка УГКЦ із Токмака Світлана Лой. Попри погрози та залякування, вона регулярно приходила до храму, молилася, прибирала територію та дбала про збереження церковного майна. У лютому 2026 року її було засуджено на 15 років позбавлення волі.
«Особливе обурення викликає той факт, що місцевим парафіянам заборонено приходити до свого рідного Храму, натомість сторонні люди демонстративно виступають у ролі „парафіян“. Це вкотре підтверджує системний та цілеспрямований характер релігійних переслідувань на окупованих територіях, де грубо порушується право на свободу совісті та віросповідання», – йдеться у заяві екзархату.
Такі дії, як наголошують в повідомленні, свідчать не лише про зневагу до людської гідності, але й про системну політику витіснення УГКЦ з окупованих росіянами територій. Водночас приклади вірності та мужності, які подають такі люди, як пані Світлана, є свідченням незламності духу та живої віри, що не піддається жодному тиску.
Слід зауважити, що російська окупаційна влада видала розпорядження про заборону на окупованій території Запорізької області діяльності УГКЦ ще в грудні 2022 року.
Тоді ж, наприкінці 2022 року, всіх священників УГКЦ, які залишалися служити після окупації, було або депортовано, або ув’язнено (ув’язнення спіткало двох священників-редемптористів – Івана Левицького та Богдана Гелету; їх було звільнено аж у червні 2024 року).
Росіяни провадять чітко виражену політику викорінення католицької віри на захоплених українських землях. Ще навесні 2025 року повідомлялося, що з 15 католицьких парафій латинського обряду там залишилася лише одна, а з 49 греко-католицьких – не лишилося жодної. Також були знищені всі парафії ПЦУ, суттєво скоротилася кількість протестантських громад.
Знищення парафій та загарбання їхнього майна супроводжувалося пропагандою, яка сильно нагадувала радянську. Так, наприклад, було у випадку захоплення римо-католицького храму Різдва Пресвятої Діви Марії у Бердянську.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!