У листопаді 2020 року побачила світ нова книга протестантського теолога і церковного історика Карла Трумена «Підйом і тріумф модерної самості: Культурна амнезія, експресивний індивідуалізм і шлях до сексуальної революції» (The Rise and Triumph of the Modern Self: Cultural Amnesia, Expressive Individualism, and the Road to Sexual Revolution).
«”Я жінка, яка потрапила в чоловіче тіло”. Всього лишень покоління тому незначне число американців могло вважати це твердження послідовним і вартим довіри», – починає свою рецензію на книгу Трумена Тімоті Клейзер, оглядач Christianity Today. Натомість сьогодні тих, хто не визнає новітньої трансгендерної «ортодоксії», називають мракобісами. Такі зміни є одним із останніх тріумфів сексуальної революції, одначе – наголошує рецензент услід за автором – коріння цієї революції сягає дуже глибоко.
У своїй книзі Трумен наголошує на суб’єктивізмі та психологізмі, що стоять в основі сучасного бачення себе і світу навколо. Ідентичність людини визначається не відносинами з зовнішнім світом, а індивідуальним, внутрішнім почуттям щастя. На цій основі сучасна людина діє відповідно до того, що філософ Чарльз Тейлор, на якого посилається богослов, називає «експресивним індивідуалізмом».
Трумен пояснює, що експресивний індивідуалізм став режимом існування сучасного суспільства за замовчуванням. Оскільки нам бракує спільних рамок для розуміння, ким ми є і навіщо існуємо, наш моральний дискурс перетворився на вираження особистих почуттів та смаків. Для того, щоби задовольнити наші моральні уподобання, ми відчуваємо, що повинні бути звільнені від «репресивних» обмежень об’єктивних моральних вимог. Таке звільнення вимагає повномасштабної кампанії культурного іконоборства, демонтажу ідей та артефактів минулого, аби ми могли шукати щастя самостійно: наскрізь психологічно та виразно сексуально.
Автор книги виводить таку ситуацію з інтелектуальних зрушень, які відбувалися впродовж кількох століть.
Однією з відправних точок цих зрушень для Трумена є філософ XVIII століття Жан-Жак Руссо, який надав етичний пріоритет суб’єктивним психологічним речам, тим самим протиставивши індивіда суспільству і його моралі.
Естафету від Руссо перебрали романтики XIX століття. Нарешті, на межі позаминулого та минулого століття з’явився Фрейд. «Саме Зігмунд Фрейд, батько сучасної психології, на початку XX століття відстоював підступну ідею, що отруїла модерне суспільство: самоідентичність ґрунтується на сексуальному потягу. Ми сутнісно психологічні, каже Руссо. Проте наша психологія за своєю суттю сексуальна, говорить Фрейд. Відтак ми сутнісно сексуальні. З Фрейдом секс перетворюється з того, чим ми займаємося, на те, ким ми є», – резюмує тези Трумена рецензент.
Після цього третій етап підготовки сексуальної революції був лишень питанням часу. Він полягав у політизації сексуальності, яку здійснили Вільгельм Райх та Герберт Маркузе. Їхні ідеї підхопили «нові ліві», які повели боротьбу проти гетеросексуальної нормативності, моногамності та самого шлюбу як «репресивного» інституту.
Спираючись на Трумена, Клейзер наголошує: шлях до тріумфу сексуальної революції був дуже довгим, а тому шлях подолання її страхітливих наслідків не може бути коротким.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
Ілюстрація: Virtueonline.org