Мова ненависті – це нормально? Схоже, в Офісі президента погоджуються з цією думкою

Попри те, що низка ідей і пропагандистських прийомів новітнього лібералізму інколи здаються непорушними догмами, сама реальність змушує публічних осіб повертатися до норм здорового глузду.

Як інформують ЗМІ, постійне представництво РФ при ООН поскаржилося на «мову ненависті» очільника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова.

Росія поширила серед держав-членів Ради безпеки ООН лист, у якому заявила про «неприпустимість висловлювань» Буданова. Перед цим глава української розвідки в інтерв’ю проекту «Різні люди» відповів на запитання, чи «дістане» Україна пропагандистів Соловйова, Дугіна та інших. «Дуже багато кого вже дістали. Є такі медійні публічні випадки, які стають надбанням суспільства, як кажуть», – сказав він.

Представництво РФ в ООН вимагало реакції на «висловлювання Буданова, що містять явну мову ненависті». Поняття «мови ненависті», до якого апелювали московські дипломати, є одним із основних пропагандистських інструментів теперішнього лібералізму. Його застосовують для дискредитації будь-яких висловлювань, які суперечать засадам ЛГБТ, мультикультуралізму, фемінізму тощо. Наприклад, говорити, що гомосексуалізм є психічним відхиленням і гріхом – «мова ненависті», стверджувати, що неєвропейські мігранти частко здійснюють злочини проти корінного насення європейських країн – «мова ненависті», і т.д.

Отож, московські дипломати просто спробували використати загальноприйняту риторику у власних цілях.

У відповідь радник глави Офісу президента Михайло Подоляк не став заперечувати, що висловлювання Буданова є «мовою ненависті», а просто ствердив, що мати ненависть до ворога і протистояти його агресії – це нормально. Він зазначив: «Так, Україна вас ненавидить. Так, ми переслідуватимемо вас. Завжди та скрізь… Так, час вашого традиційного скиглення, яке гіпнотично діяло на глобальну політику, закінчується».

У відповіді Подоляка бачимо звичайний здоровий глузд, який говорить, що протистояти воєнному супротивнику – це нормально. Подібним чином нормально визнавати, що сексуальні відхилення є відхиленнями, а змішування представників радикально відмінних рас і культур породжує численні проблеми.

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp