В Росії місце «скреп» починає займати «ЛГБТ-повесточка» – російський дисидент

ЛГБТ Росія

На тлі бутафорності офіційного державного консерватизму російські еліти проявляють усе більшу лояльність до ідей ЛГБТ, а молодші покоління росіян формують запит на радикальні культурні зміни.

Про це йдеться в колонці російського дисидента-емігранта, публіциста і громадського діяча Вадіма Сідорова.

Сідоров визнає, що крім декларацій російська влада справді провадить елементарну політику, завдяки якій Росія є більш вільною від ЛГБТ ніж низка країн Заходу. «У грі з консервативно налаштованими росіянами це дає кремлівській пропаганді непоганий козир: “якщо не хочете гей-парадів на Червоній площі і програм гендерної освіти для дітей у школах, підтримуйте Путіна як гаранта традиційних цінностей в країні”. Свідомо чи несвідомо значна частина опозиціонерів нового покоління підігрує цій пропаганді, намагаючись внести в російський суспільно-політичний простір новітній “прогресивний” порядок денний або, як його називають у Росії, “повесточку”. Та чи є насправді ця “повесточка” настільки чужою російській владі і чи дійсно вона є перешкодою на її шляху?», – пише оглядач.

Сам Сідоров дотримується консервативних поглядів і є представником середовища етнічних росіян, які прийняли іслам. В етнополітичній площині він орієнтується на концепцію Росії як повноцінної федерації різних національностей – таку модель, яка забезпечить етнічне самозбереження і самим росіянам, і іншим народам. Стосовно ЛГБТ, на його думку, російська влада діє так само непослідовно і лицемірно, як і в національному питанні, коли пригнічує автономістські й етноцентричні рухи, але водночас будує мультикультурну систему, подібну до західної.

Одним із проявів лицемірства російських еліт стосовно ЛГБТ, згідно з Сідоровим, є все більша представленість носіїв «повесточки» в культурно-інформаційній сфері: від офіційних культурних заходів до пропагандистських органів на кшталт «Russia Today», де працюють відкриті гомосексуалісти.

Явище сучасного державного консерватизму включно з високим статусом РПЦ публіцист пояснює тим, що з крахом комунізму покоління «бумерів» відчуло ідеологічний вакуум. За таких умов РПЦ у співпраці з політичними елітами обрала «декоративне воцерковлення держави замість реальної євангелізації суспільства». «Одначе у випадку з більш молодими поколіннями росіян це заміщення (комунізму “державним православ’ям”. – ПТ) призвело до того, що слово “скрепы” сприймається і використовується знущальним чином і розглядається як лицемірство і кітч».

Що ж стосується «міленіалів» та «зумерів», то в їхньому середовищі «відбувається зворотня реакція на такий державний консерватизм, наслідком чого стає завоювання значної, якщо не більшої, їхньої частини “повесточкой”». При цьому політичні еліти готові відповідати на такі зміни культурних запитів, аби вберегти владне становище.

«Відомий принцип говорить: “не можеш запобігти – зумій очолити”. Саме відповідно до нього численні колишні комуністи і чекісти, зберігши свої крісла, перетворилися спершу на “демократів”, а потім на “скрепоносных патриотов”. Відтак не варто дивуватися, якщо вони чи, принаймні, їхні діти, аби знову уберегти свої позиції, один за іншим будуть здійснювати “камінг-аут” і просувати “повесточку”», – резюмує оглядач.

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Ілюстрація: Pikabu.ru

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp