Новий голова Конференції єпископату Німеччини Гайнер Вільмер оголосив, що німецькі єпископи офіційно попросять Ватикан дозволити мирянам проповідувати на Месах.
У звіті, опублікованому наприкінці пленарного засідання єпископів 23-26 лютого у Вюрцбурзі, Вільмер зазначив, що запит виник на основі резолюції, схваленої учасниками суперечливого німецького «Синодального шляху» 10 березня 2023 року, пише Credo.
Документ, зокрема, закликав німецьких єпископів розробити «особливу норму, згідно з якою обов’язки проповідувати під час Євхаристійних відправ у неділю та святкові дні також зможуть перебирати на себе теологічно і духовно кваліфіковані віряни, уповноважені єпископом» і отримати на це дозвіл Святого Престолу.
У резолюції зазначалося, що в німецьких єпархіях уже існує «давня практика», коли на Месах проповідують «особи, які здобули кваліфікацію через вивчення теології і були направлені єпископом на служіння проголошення Євангелія». Пропонувалося розширити цю практику на вчителів релігії, «підготовлених осіб для проведення Літургій Слова» і «духовних лідерів асоціацій».
Вільмер повідомив, що єпископи детально обговорили резолюцію «Синодального шляху» про проповіді мирян на Месах й ухвалили положення, яке регулюватиме цю практику. «Тепер ми хочемо попросити у Рима схвалення цього положення. Ми домовилися, що я візьму його з собою під час наступного візиту в Рим, щоб ще раз пояснити і просувати його в тамтешніх дискусіях», – сказав він.
Запит німецьких єпископів, ймовірно, буде відхилено не лише через невідповідність канонічному праву, а й тому, що Ватикан негативно відреагував на резолюцію «Синодального шляху» невдовзі після її ухвалення. Наприкінці березня 2023 року німецькі католицькі медіа повідомляли, що кардинал Артур Рош, префект Дикастерію Божого культу, написав тодішньому голові Конференції єпископату Ґеорґу Бетцінґу лист, в якому відкинув аргументи на користь проповідей мирян на Месах. Рош припустив, що в свідомості християнської спільноти можуть виникнути «непорозуміння щодо постаті й ідентичності священника», якщо миряни проповідуватимуть замість духовенства. «Слово і Таїнство є нерозривними реальностями, і оскільки вони не є суто формальними виявами здійснення sacra potestas [священної влади], вони неподільні і не можуть такими бути», – зазначив він.
Конференція німецьких єпископів ще у 1988 році схвалила документ, який встановлював норми для призначення кваліфікованих мирян (чоловіків і жінок) до проповідування в конкретних контекстах. У ньому йшлося: «У випадках, коли єпархіальний єпископ вважає це за необхідне, католицьким мирянам (чоловікам і жінкам) може бути доручено служіння проповіді під час святкування Євхаристії у формі statio [вступного слова] на початку служби, за умови, що целебранс не може виголосити гомілію, а жоден інший священник чи диякон недоступний».
У 1999 році єпархія Роттенбург-Штутгарт видала власний документ, що регулював проповіді мирян на Месах. Тоді єпархію очолював єпископ Вальтер Каспер, який пізніше став префектом Папської ради сприяння єдності християн у Ватикані. Документ стверджував, що миряни можуть проповідувати на Месі, коли священники або диякони не можуть виголосити гомілію через надзвичайні обставини. Як приклади виняткових обставин наводилися «фізичні та психологічні порушення, як-от вік чи хвороба», «проблеми з комунікацією, наприклад, мовні труднощі або специфічні цільові групи», «перевантаження через велику кількість проповідей», «потреба в особливій тематичній експертизі» і «потреба в особливій педагогічній компетенції, наприклад, на дитячих, молодіжних чи сімейних богослужіннях».
На своїй весняній пленарній зустрічі німецькі єпископи також схвалили статут нового постійного органу єпископів і мирян, відомого як «Синодальна конференція». Католицький вебсайт communio.de повідомив 27 лютого, що статут отримав необхідну більшість у дві третини голосів від 56 присутніх на зустрічі єпископів лише з «дуже невеликим відривом». Конференція єпископів не підтвердила ці дані про голосування. Єпископ Вільмер на пресконференції 26 лютого заявив, що подаватиме заявку на recognitio (схвалення) статуту в Римі. Він ствердив, що синодальна конференція «представляє собою розвиток формату, який серйозно сприймає питання глобального синодального процесу і впроваджує їх у нашому культурному просторі, включно з поштовхом до більшої прозорості, підзвітності й оцінки».
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!