Феміністки дуже часто демонструють ненависть до жінок, які не поділяють їхніх поглядів. Особливо агресивними вони є до тих, хто раніше також належали до феміністичного середовища, вивчили його зсередини і розчарувалися у його ідеях.
Допис Анастасії Уразбаєвої з критикою фемінізму здійняв бурю емоцій та обговорень.
Керівник гуманітарного напрямку в Асоціації сексологів та сексотерапевтів України Анастасія Уразбаєва поділилася власним досвідом захоплення та розчарування фемінізмом. Вона захопилася феміністичними ідеями в підлітковому віці. «Ти пам’ятаєш свій підлітковий вік? Постійне бажання повстати проти правил, знайти своє місце в суспільстві, прагнення самостійності і юнацький максималізм? Саме в цей період на моєму життєвому шляху трапився фемінізм. А далі – все як в тумані», – поділилася спогадами Анастасія.
Порвати з фемінізмом молоду жінку змусило усвідомлення різниці між його рекламною вивіскою та реальністю. Екс-феміністка написала:
Фемінізм стверджує, що жінка отримає (в що повірила і я):
– свободу економічну та сексуальну
– рівні можливості з чоловіками
– змогу самостійно обирати свій шлях
– позбавлення гніту патріархату
– захист прав
– сестринство і прийняття
Список можна продовжувати, але ти і так все знаєш. А що ж отримала я?
– постійну тривогу і переживання через свою “жіночу долю”
– сприйняття жінки і всього жіночого як “другосортного”
– штучно поселену тотальну недовіру до чоловіків
– переконання, що жінка НЕ може бути щасливою і реалізованою поза фемінізмом
– усвідомлена маскулінізація себе всупереч власній жіночності
– сприйняття всіх чоловіків як пригнічувачів
– погляд на сім’ю та материнство, як на кайдани і в’язницю
– постійне бажання доводити, що жінки не гірші за чоловіків
– відторгнення своєї жіночої природи, бо це “ярмо”.
«Мої страхи та комплекси нікуди не ділись, а навпаки, з’явились нові. Я не відчувала спокою і задоволення собою, “лінія партії” була важливішою за власні прагнення і самопочуття. Так, я повелась на цю пропаганду і відстоювала штучні конструкти. Але на щастя, турбулентний пубертат пройшов, а мій внутрішній стержень гідно вистояв цей період і лише зміцнів, що зрештою і повернуло мене в реальний світ. Я пишу це для того, щоб попередити загублені душі, і показати всім, що “так теж можна”», – підсумувала Анастасія.
Спершу допис викликав схвальні відгуки та конструктивне обговорення.
Одначе після того, як він привернув увагу феміністок, зокрема опинився у тематичній групі Facebook, проти Анастасії було розгорнуто кампанію цькування. Варто зауважити, що феміністки часто використовують групи для злагодженого цькування опонентів.
Прихильники фемінізму не втомлювалися нагадувати про «патріархат» і вдавалися до грубих образ дисидентки, не цураючись навіть «порад» піти до психотерапевта.
З-поміж іншого в позиції Анастасії побачили «внутрішню мізогінію, яка розвинулася у білої цисгендерної жінки».
Також критику фемінізму порівнювали з неприйняттям ідей ЛГБТ. Слід наголосити, що в Асоціації сексологів та сексотерапевтів України справді не поділяють ідеологічно вмотивованої нормалізації гомосексуальних розладів.
В Україні публічні випадки висловлення жінками незгоди з феміністичним мейнстрімом уже не перший рік викликає агресію з боку ліво-ліберального табору. Так, наприклад, було восени 2017 року, коли гурт дівчат взяв участь у мітингу під Кабміном із вимогою не допустити ратифікації Стамбульської конвенції. Учасниці мітингу стали об’єктом не лише цькування, але й погроз. Особливо агресивно поводилися чоловіки-прихильники феміністичних ідей.
Ціллю злагоджених інформаційних атак також ставали активістки консервативних, зокрема християнських жіночих ініціатив, що виникли впродовж останніх кількох років.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!