Ряд ініціатив Папи Франциска відповідають концепції Великого Перезавантаження – спроби світських глобалістських еліт радикально змінити економіку і сам спосіб людського життя, орієнтуючись на своєрідний синтез капіталізму і комунізму.
Про це пише оглядач National Catholic Register Едвард Пентін (Pentin).
На узагальненому рівні концепція Великого Перезавантаження становить собою «помилковий і небезпечний порядок денний, що прокладає шлях до автократичного глобального майбутнього, доволі схожого на комуністично-капіталістичну систему Китаю, який якраз збільшує своє домінування».
Пентін зазначає, що окремі католицькі ієрархи дуже критично оцінили плани Великого Перезавантаження. Наприклад, кардинал Раймонд Берк побачив у поточних тенденціях атаку на свободу та інститут сім’ї. Ще один кардинал, Ґергард Мюллер, стурбований тим образом людини, який видніється за планами Великого Перезавантаження, а також перспективами тотального контролю. Оглядач цитує нещодавню заяву кардинала Мюллера про те, що дві сторони – «капіталізм, технологічні гіганти західних країн» і «комунізм Китайської Народної Республіки» – сьогодні «зливаються в уніфікований капітал-соціалізм»; це злиття, підкреслює ієрарх, породжує небезпеку «абсолютного контролю за думкою, мовою і діями», адже «гомогенізованою людиною легко керувати». При цьому Мюллер зауважив, що чимало небезпек, застереження щодо яких раніше намагалися дискредитувати як вигадки конспірологів, таки втілилися в життя.
У контексті світської концепції Великого Перезавантаження Пентін згадує ряд ініціатив Франциска: публікацію енцикліки «Fratelli tutti», конференцію «Економіка Франциска», ряд ініціатив, спільних із ООН. Із поглядами Франциска, які співпадають із ідеями Великого Перезавантаження, солідарні його сподвижники, зокрема кардинал Пітер Тарксон (префект Дикастерії сприяння інтегральному розвитку людини). Пентін цитує висловлювання Тарксона про те, що Рим, орієнтуючись на настанови Другого Ватиканського собору, лишається «відкритим» до концепції Великого Перезавантаження, а також що позиції Ватикану і Світового економічного форуму в Давосі стають все ближчими.
Крім того Пентін відзначає, що діяльність Франциска, зокрема публікація «Fratelli tutti», отримує позитивні відгуки з боку ідеологів і промоутерів Великого Перезаванатження.
Водночас оглядач намагається виправдати Франциска, говорячи про «радикальну різницю» між ідеями Великого Перезавантаження та пропозиціями Ватикану. Тут він знову посилається на кардинала Тарксона. З одного боку, Тарксон відкидає думку, буцімто Велике Перезавантаження необхідне елітам для посилення влади; він вважає такий погляд різновидом «теорій змови», подібним до тієї, яка підкреслювала значення у деструктивних процесах товариства ілюмінатів (слід зауважити, що баварські ілюмінати справді були елементом розгалуженої мережі таємних товариств, які підготували революційні зміни межі XVIII і XIX століть, а їхня діяльність засуджувалася Церквою подібно до діяльності масонів). З іншого боку, Тарксон визнає певний конфліктний потенціал у відносинах між Церквою та архітекторами Великого Перезавантаження. При цьому він зазначає, що те, що пропонує Ватикан, усе ж має релігійний ґрунт і передбачає відкритість людини до Божої благодаті.
Нарешті, намагаючись виправдати Франциска, Пентін наводить його застереження щодо можливості повторення тоталітарних сценаріїв XX століття, але при цьому не пояснює, яким чином такі епізодичні застереження можуть завадити реалізації того бачення майбутнього, яке пропонують саме світські, нехристиянські еліти, що не переобтяжують себе роздумами про відкритість Божій благодаті.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
Ілюстрація: National Catholic Register