Сучасна псевдокультура зробила з людського серця карикатуру. Такий тип мислення подекуди потрапляє і в свідомість християн. Натомість автентичний католицький культ Серця Ісуса не має нічого спільного з новітньою емоційністю.
Про це в інтерв’ю виданню Духовна велич Львова говорив домініканець о. Ігор Ґнюс.
Темою інтерв’ю стала присвята місяця червня вшануванню Пресвятого Серця Ісусового.
«Це не про сентименталізм із тіктока, де люди пальцями утворюють сердечка, і не про смайлики. Йдеться про заклик до відшкодування Господу Богу за зневаги, завдані нами. Бо замість того, щоб карати людину, Христос показує нам Свою відкритість та любов, віддає нам найсакральніше – пробите за наші гріхи Серце», – розповів священник.
На запитання журналіста щодо можливого зв’язку між згаданим культом і сентименталізмом о. Ігор відповів: «Це тому, що сучасна псевдокультура чи антикультура зробила з людського серця карикатуру. Оці всі “валентинки” перетворили великого святого Валентина, покровителя подружжя і хворих на епілепсію, на невідомо що, фактично прив’язавши його постать до порушення шостої заповіді. Натомість у біблійному розумінні серце є осередком сумління. А сумління, за святим Томою Аквінським, – це насамперед дія вищого розуму, а не емоції чи інстинкт. Актом свого розуму, через добре сформоване сумління, людина оцінює вчинки, розрізняє добро і зло. Не йдеться просто про фізичний орган, хоча на образах та іконах ми бачимо, власне, відкрите Боже Серце, пробите списом. Тілесне серце символізує осередок людської природи, яка в Господа Ісуса Христа була нероздільно поєднана з Його Божественною природою. Наш Спаситель повністю прийняв нашу людську природу, окрім гріха. А Його Серце, як сказано в літанії, “в лоні Матері Діви від Духа Святого утворене” і водночас “з (іпостасним) Словом Божим сутнісно з’єднане”».
«Як я вже говорив, сучасний світ хоче загнати справу кордоцентризму в сферу почуттів, деколи дуже суперечливих, – додає священник. – Натомість Сковорода говорив, що йдеться передусім про сумління як про акт вищого розуму. Це збігається з розумінням Церкви. Деколи навіть від представників духовенства можна почути: “Відкиньте думання, прийміть серцем”. Виникає запитання: чи духовна особа, яка щось таке говорить, сама до кінця усвідомлює, що це має означати? З яких це пір Церква проголошує, що треба щось прийняти без розуму? Це секти так роблять. Почуття теж важливі, вони можуть нам допомагати, але їх треба тримати на вуздечці. Бо деколи буває так, що ми чинимо щось зле, а почуття нам кажуть: “Усе окей, радій”. Або навпаки: робимо щось правильно, а вся наша плотська природа каже: “Ні-ні, це погано”. Не можемо йти за нашими почуттями, а лише за розумом і сумлінням, яке розпізнає добро і зло. Особливо, коли це відбувається під натхненням Духа Святого, Який приходить через Таїнства хрещення, миропомазання, сповіді та причастя».
Священник наголосив, що деякі сучасні напрями духовності, роблячи ставку на емоційність, лише шкодять. Людина, яка обрала цей шлях, з часом «стає залежною навіть на тілесному рівні від легкого дофаміну, сплеску гормонів тощо».
Отець Ігор Ґнюс також зауважив, що культ Серця Ісусового тісно пов’язаний із культом Христа Царя. «Христос сам хотів, щоб культ Його Серця був розповсюджений як ліки на зневагу Божої величі, Божого царювання – Царя Христа. Власне, Пій ХІ вже у XX столітті звертав на це увагу, саме він установив свято Христа Царя, практичне значення якого сьогодні вже мало хто розуміє. Він також підкреслював, що культ Божого Серця пов’язаний із царюванням Ісуса Христа в усіх сферах життя народів і держав», – наголосив священник.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!