Запит у пошуковику з комбінацією на кшталт «january 6 christian nationalist» видає сотні посилань, що ведуть до об’ємних публікацій, розміщених упродовж останнього тижня.
Більшість із них – емоційне застереження перед явищем так званого «християнського націоналізму», який нібито став одним із основних чинників акцій протесту, влаштованих 6 січня противниками Джо Байдена.
Про те, що християни вийшли на протест, аби відстояти свої цінності, з насторогою пишуть не лише світські сайти, але й видання, що позиціонують себе як релігійні.
«З особистого досвіду ми знаємо, що християнські націоналісти на всіх рівнях становлять серйозну загрозу свободам особистості та нашій світській формі правління. Тепер ми знаємо, наскільки небезпечні деякі з цих християнських націоналістів», – коментує ситуацію Енні Лорі Гейлор, співпрезидент войовничого антирелігійного об’єднання Freedom From Religion Foundation.
Проте на релігійних порталах лунає подібна риторика. «Події 6 січня 2021 року виражають небезпеку християнського націоналізму», – стверджується на сайті методистської спільноти. «Християнський націоналізм повністю проявив себе 6 січня, коли його прихильники штурмували Капітолій моєї нації. Це було негарно. Це було підло. Це було нечесно. Це було неповажно. Це було втіленням беззаконня. І це було чим завгодно, тільки не християнством, яким я його вивчав, читаючи Біблію останні 20 років», – солідаризується з войовничими атеїстами ще один християнин.
Хоч публікації з засудженням «християнського націоналізму» почали з’являтися невдовзі після вашингтонських протестів, їхній сплеск припав на 14-15 січня. Крім того, 14 січня присвячену американському «християнському націоналізму» статтю оприлюднило пов’язане з Джорджем Соросом міжнародне видання openDemocracy.
Поруч зі шквалом гнівливих публікацій відбуваються арешти учасників акцій протесту у Вашингтоні, які відомі своїми консервативними християнськими поглядами.
Слід зауважити, що для традицій американського протестантизму справді є притаманним своєрідне національне месіанство. Це месіанство відзначається авторами багатьох публікацій. Також окремі автори-християни слушно наголошують на недопустимості ставлення нації та батьківщини на один ціннісний рівень із Богом і водночас узагальнено приписують таке політичне ідолопоклонство всім, кого вони зараховують до числа носіїв «християнського націоналізму».
Проте у більшості критичних публікацій спостерігається тенденція перетворення терміну «християнський націоналізм» на ярлик, який можна навішувати на будь-яких білих американських християн, які цінують власну культуру та ідентичність і, виходячи з консервативних засад, критично ставляться до Демократичної партії та лівих сил в цілому. Зокрема, деякі публікації звертають увагу на «нетерпимість» носіїв «християнського націоналізму» до абортів та руху ЛГБТ.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
Ілюстрація: Howardahmansonjr.com