В Україні уявлення про угорського лідера Віктора Орбана формуються передусім завдяки ярликам, які на нього навішують ліберальні ЗМІ.
Тим не менше, Орбан є не просто політиком, але й політичним мислителем із оригінальними поглядами. Щороку він бере участь у низці інтелектуальних заходів, що гуртують політичних і громадських активістів, а також науковців консервативних поглядів.
Цьогоріч подібні заходи були скасовані через епідемію. Тому восени Орбан виступив із ґрунтовним есе, у якому запропонував своє бачення ряду світоглядних і політичних речей.
Це есе можна вважати своєрідним зрізом орбанівського дискурсу, в якому представлені і глибші методологічні питання, і практичні проблеми політичного життя на кшталт ставлення до ЛГБТ-ідеології чи діяльності Джорджа Сороса.
На початку есе Орбан заявляє, що «боротьба за духовний суверенітет та інтелектуальну свободу», яку розпочали угорські консерватори, приносить свої плоди: «Все більше людей демонструють мужність, звільняючись від кайданів задушливого єдиноприйнятого дискурсу, єдиної концепції демократії та єдиної схваленої інтерпретації Європи та Заходу».
Орбан підкреслює, що дисидентство у сучасному світі справді вимагає неабиякої мужності. «Ризик покарання високий: виключення з академічного життя, втрата роботи, цькування… Приклади цього всього стають майже щоденними явищами», – зазначає угорський лідер.
Попри те, що спротив ліберальному порядку денному є особливо ризикованим для інтелектуалів, очільник «Фідес» наголошує на важливості саме інтелектуального спротиву. «Повстання проти ліберального інтелектуального диктату не лише розширюється, але й поглиблюється. – Заохочує своїх прихильників Орбан. – Зростає кількість переконливих есе, глибоких досліджень та незамінних монографій».
Значна частина програмного тексту Орбана стосується несумісності лібералізму з одного боку та консерватиму і християнської демократії – з іншого.
«Відмінності між ліберальною та християнсько-демократичною політичничними теоріями важливі не лише в науковому середовищі. Вони також мають серйозні практичні політичні наслідки», – наголошує угорський прем’єр.
Віктор Орбан стверджує, що свого часу спостерігався своєрідний альянс консерватизму і лібералізму, спрямований проти тоталітарних режимів. Впродовж двох десятиліть після падіння комуністичної системи протиріччя між консерватизмом і лібералізмом намагалися не помічати, але такий підхід, будучи невиправданим інтелектуально, також був шкідливим політично: «Таке ставлення демонстрували англосаксонські консерватори та європейські християнські демократи. Одначе зараз ситуація змінилася, і справи набули серйозного повороту. Те, що раніше здавалося незначною інтелектуальною помилкою чи допустимою похибкою, тепер перешкоджає ясності бачення важливих питань. Воно приховує той факт, що сьогодні лібералізм і ліберали знову становлять найбільші виклик і опозицію консерваторам та християнським демократам».
«Основні засади християнсько-демократичного та ліберального мислення діаметрально протилежні. – Продовжує Орбан. – Ліберали атакують саме те, що для нас є найбільш важливим: наріжні камені політичного порядку, якого ми прагнемо, цінності, що лежать в основі консервативно-християнської демократичної спадщини – такі цінності як нація, сім’я та релігійні традиції».
Угорський лідер наголошує, що лібералізму властива неповага до будь-яких альтернативних політичних систем і прагнення глобальної уніфікації. «Не вдаючись до детального розгляду філософських аргументів, що тягнуться аж до Канта, тут можна сказати, що ліберали вважають, ніби кожна країна – включно з тими, в яких наразі не існує режимів ліберальної демократії – повинні прийняти таку форму управління (ліберальну демократію. – ПТ). Християнські демократи відкидають такий підхід до зовнішньої політики, оскільки, на їхню думку, суспільства тримаються разом і підтримують мир різними способами; і, як це було нещодавно у випадку з “Арабською весною”, ліберальна демократія може спричинити хаос і колапс, принести більше шкоди, ніж користі».
Саме у контексті такої уніфікуючої сутності лібералізму Орбан говорить про корумпованість органів Євросоюзу, діяльність структур Джорджа Сороса та владу того, що він називає «глобальним капіталом». За словами Орбана, ліберальний статус-кво тримається у ЄС на «брюссельських вигадках про те, що фінансовий спекулянт, що збагачується на розоренні інших (Сорос. – ПТ), блукає коридорами Брюсселя лише для того, аби безкорисливо пропонувати допомогу Європі». Одначе європейські суспільства – підбадьорює читачів Орбан – все менше вірять у ці «вигадки».
Опонуючи лібералізму, Орбан підкреслює його раціоналістичний і ворожий релігії характер. «Ліберали також вважають… що достатньою умовою справедливого та морально обґрунтованого політичного режиму є загальний, універсальний розум, і немає жодної потреби в абсолютних цінностях, відкритих самим Богом, а також у релігійних і біблійній традиціях, що виросли з них. Насправді, за їхніми словами, між Церквою та владою потрібно провести різкий поділ, а релігію необхідно позбавити впливу у публічній сфері». Звідси, підкреслює Орбан, походить шквал критики у бік нової угорської конституції з її виразно християнськими акцентами.
Як противагу секуляризму лібералів угорський лідер відстоює гармонійне співіснування Церкви і держави на засадах належної автономії. На відміну від ліберального ідеалу обмеження релігії приватною сферою, закріплена в угорській конституції модель співіснування Церкви і держави сприяє «інтеграції релігії у життя суспільства».
Протиставляючи абстрактний раціоналізм лібералів та пошану до установленого Богом порядку, Орбан також розглядає проблему гендерних ідеологічних трендів. Причому не тільки в радикальному аспекті трансгендерності, але й у аспекті руйнування традиційних уявлень про характер чоловіка та жінки та їхню роль у суспільному житті.
Угорський лідер підкреслює важливість захисту від гендерної індоктринації дітей та підлітків. На противагу лібералам, зазначає Орбан, християнські демократи «очікують, що школи зміцнять статеву ідентичність, яку Творець присвоїв кожній дитині при народженні: допоможуть дівчаткам стати прекрасними і чарівними жінками, допоможуть хлопчикам стати чоловіками, здатними гарантувати безпеку та підтримку своїх сімей».
«Школи повинні захищати ідеал та цінності сім’ї, а також не допускати неповнолітніх до гендерної ідеології та “веселкової” пропаганди. Ліберали розглядають це у кращому випадку як середньовічну відсталість, а в гіршому – як клерикальний фашизм», – додає прем’єр Угорщини.
Наприкінці есе Віктор Орбан ще раз підкреслює, наскільки нелегким є протистояння догмам сучасного лібералізму. «Битва між глобальною елітою та силами національного опору не завершена. Зрозуміло, що глобальна еліта не дозволить політиці, яка суперечить її інтересам, пустити коріння в Центральній Європі», – зазначає угорський лідер. У цьому контексті він наводить приклад Польщі, де консервативні сили ледь стримують натиск лівих.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
Ілюстрація: Hungarianfreepress.com