Вибори: яку позицію продемонстрували українські Церкви

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp
Церква і вибори

Більшість Церков та християнських спільнот України виступила з офіційними зверненнями стосовно виборів.

АДЦ «Політична теологія» здійснив короткий порівняльний аналіз цих звернень у контексті вивчення пріоритетів релігійних структур у громадсько-політичній сфері, а також відстоювання ними власних моральних і антропологічних засад.

ПЦУ: проти реваншу проросійських сил

Одним із основних закликів послання Предстоятеля Православної Церкви України Епіфанія було не допустити посилення політиків, зорієнтованих на Москву. Цей заклик було подано під подвійним кутом зору, з урахуванням і світських інтересів України, й інтересів самої ПЦУ: «Нас, як громадян України, не може залишати байдужою тривожна тенденція до реваншу тих сил, які послідовно виступали за повернення до старої, не раз відкинутої нашим народом моделі фактичної залежності української держави від волі Кремля. Серед інших засад своєї діяльності ці сили відверто ставлять собі за мету через вплив на місцеву владу протистояти Православній Церкві України, підтримувати структури, що мають свій керівний центр у країні-агресорі – як вони це робили не раз у попередні десятиліття, борючись проти утвердження української церковної автокефалії».

Також у посланні наголошується на недопустимості використання території храму для передвиборчої агітації.

Нарешті, звернення Епіфанія нагадує про неприйнятність низки корупційних моментів, що часто супроводжують вибори. «Слід наголосити і на моральній складовій виборів. – Пише митрополит. – Обман чи підкуп виборців, надання їм завідомо нездійсненних обіцянок, фальшування підсумків голосування є виявом неправди, яка є порушенням Божих заповідей». Зауважимо, що щойно цитовані рядки є майже дослівним передруком фрагменту опублікованого на тиждень раніше звернення Закарпатського єпископа ПЦУ Варсонофія Рудніка (Пор.: «Особливо слід наголосити на моральній складовій виборів. Обман чи підкуп виборців, надання їм завідомо нездійсненних обіцянок, фальшування підсумків голосування є виявом неправди, яка є порушенням Божих заповідей»).

УГКЦ: голосування важливіше за Літургію, причина – коронавірус

Уже на початку звернення Синоду єпископів УГКЦ слушно акцентується значення системи органів місцевого самоврядування як первинного рівня політичного життя. Цитуючи виданий раніше документ Синоду, єпископи називають цю систему «кузнею кадрів, де під пильним оком ближніх виковуються характери справжніх державних мужів».

У цьому ж руслі автори звернення наголошують на конкретності політичних наслідків рішень, прийнятих під час місцевих виборів: «Обираючи сьогодні представників місцевої влади, ми обираємо майбутнє нашої держави, а оскільки йдеться про вибори місцевих органів влади, то це майбутнє неминуче відобразиться в конкретиці нашого щоденного життя – позначиться на нас самих, на наших дітях і родинах».

Тема заходів безпеки у зв’язку з коронавірусом зачіпається і в інших церковних зверненнях перед виборами влючно з вище розглянутим посланням Блаженнішого Епіфанія. Одначе у зверненні Синоду УГКЦ цій темі присвячено аж два об’ємні абзаци.

Перейнятість греко-католицького єпископату темою COVID-19 особливо помітна у рекомендації душпастирям «звернутися з проханням до наших вірних не відкладати голосування до часу після Літургії, щоб уникнути надмірного скупчення людей на виборчих дільницях». 

Водночас, як і в зверненні Епіфанія (яке вийшло пізніше), в документі УГКЦ наявне занепокоєння темою проросійського реваншу. «Не маємо права, – говорять єпископи, – в цей важливий для країни час допустити, щоби наш острах перед цією небезпекою (коронавірусом – ПТ) став загрозою українській державності».

Якихось специфічно християнських критеріїв у оцінці кандидатів запропоновано не було. У заяві лишень твердилося, що «обираючи представників місцевої влади, слід звернути увагу на їхню відповідність таким ціннісним засадам, як порядність і відповідальність, щира та діяльна любов до України, готовність віддано трудитися заради спільного добра в громаді та в державі».

РКЦ: заклик до принципової позиції

З-поміж документів традиційних Церков акцентуванням саме на християнських критеріях оцінки кандидатів відзначилися римо-католицькі ієрархи.

Так, звернення в.о. Голови Конференції єпископів РКЦ України Мечислава Мокшицького доносить до вірних заклик «дотримуватися принципів християнського сумління при прийнятті рішень при голосуванні, не занедбуючи об’єктивного оцінювання кандидатів, беручи до уваги їхній підхід до віри, релігійного життя, Декалогу та Євангелія». 

Послання єпископа Мукачівської дієцезії Антала Майнека несе таку настанову: «З’ясуйте заздалегідь, який кандидат найближчий до принципів, які ви сповідуєте з переконанням». Зокрема, єпископ закликає голосувати за тих кандидатів, які «виступають за повагу до життя».

Концептуальністю відзначилося звернення єпископа Києво-Житомирського Віталія Кривицького. Передусім єпископ тверезо оцінює рівень дехристиянізації нашої країни. Віталій Кривицький констатує «занепад християнського життя в Україні, зокрема у тій сфері, яка зветься політикою», пише, що «істинних християн у сьогоднішній політиці, на жаль, обмаль».

За таких умов ієрарх закликає «ще раз усвідомити найбільш необхідні орієнтири і вимоги, які стануть дороговказом під час виборчого процесу і не дозволять вкрасти у нас дорогоцінну перлину нашого християнського свідчення». На думку єпископа, кандидат «не повинен проповідувати Слово Боже, але не може перечити йому».

Важливим критерієм, за яким варто підтримати кандидата, єпископ Кривицький називає «імунітет політика перед новітніми руйнівними ідеологіями та накинутими (проплаченими) аморальними нововведеннями».

Протестантизм: лабораторія активної участі християн у політиці

Попри інституційну специфіку протестантизму, лідери низки протестантських спільнот спромоглися виступити зі спільним відеозверненням. У цьому зверненні було наголошено на ролі органів місцевого самоврядування для утвердження духовних і моральних цінностей, забезпечення свободи совісті та віросповідання, реалізації політики в інтересах зміцнення інституту сім’ї та сімейних цінностей, сприяння діяльності релігійних організацій, забезпечення викладання предметів духовно-морального спрямування у закладах освіти, а також для протидії наявним викликам у моральній і духовній сферах.

Крім того було реалізовано кілька ініціатив, спрямованих на просування християнських цінностей у політичному житті, в тому числі через балотування християн із активною громадянською позицією. Зокрема, 1 жовтня об’єднання «Всеукраїнський Собор» провело форум «Україна напередодні виборів». Як ідеться в офіційному звіті, форум було присвячено «духовній настанові кандидатів у депутати місцевих рад, аби дати їм дороговказ та убезпечити від можливих конфліктів у міжпартійних відносинах, закликати до тісної взаємодії зі своїми церквами, підбадьорити до праці та відстоювання християнських цінностей».

Висновки

Місцеві вибори не мають такої політичної ваги і світоглядної заангажованості як президентські та парламентські. Попри це, їхнє значення під специфічно християнським кутом зору не варто недооцінювати. У світлі ряду глибоко вкорінених проблем українського суспільства, а також новітніх ідеологічних викликів нинішні вибори мали б привернути особливу увагу церковних лідерів. Одначе цього не сталося.

ПЦУ та УГКЦ зосередилися на світських питаннях і проігнорували необхідність просування у політичному житті християнського порядку денного. Що стосується звернень представників РКЦ та протестантських спільнот, то, з одного боку, вони могли мати соціологічно відчутні наслідки лише в тих місцевостях, де римо-католики та протестанти становлять значну частину населення, а з іншого – усе ж є свідченням здорових тенденцій в українському християнстві.

Варто брати до уваги, що, навіть якби всі звернення мали чіткі заклики не голосувати за політсили, що не відстоюють бажаних для християн поглядів стосовно ряду питань (аборти, гомосексуалізм, гендерна ідеологія), вони все одно мали б недостатній коефіціент корисної дії. Адже абсолютна більшість політсил уникає чітких декларацій із цього приводу. Закликам не голосувати мало би передувати своєчасне спільне звернення до політсил із чіткою вимогою висловити свою позицію. Крім того за допомогою релігійних ЗМІ та громадських організацій має вестися системний моніторинг діяльності партій та політиків стосовно маркерних проблем.

Про рівень неготовності українських Церков ставити чіткі вимоги перед політиками свідчить ситуація з УГКЦ під час президентських виборів 2019 року. Ще під час Всеукраїнського з’їзду мирян УГКЦ, який проходив у вересні 2018 року, було прийняте рішення щодо публікації пам’ятки для християн в умовах виборів. Пам’ятка у тому числі мала стосуватися ідеологічних виликів. У грудні 2018 року, анонсуючи цей документ, Глава УГКЦ заявляв: «Наші миряни будуть дуже вимогливими до різних політиків, які висуватимуть свою кандидатуру на виборах, будуть вимагати, щоби вони захищали сім’ю як базову клітину українського суспільства. А відтак кандидати мають узяти на себе обов’язок протистояти різного роду ідеологіям чи моделям поведінки, які руйнують сімейні цінності». Одначе документ було опубліковано аж у середині лютого 2019 року, причому від анонсованої вимогливості до кандидатів не лишилося й сліду.

Важливим індикатором такої непослідовності стала ситуація зі священником Львівської архієпархії УГКЦ Орестом-Дмитром Вільчинським (нині покійним). У січні 2019 року о. Орест опублікував на своїй приватній сторінці Facebook допис, у якому ствердив, що для католиків неприйнятно голосувати принаймні за двох кандидатів, які на той момент встигли продемонструвати прихильність до руху ЛГБТ. Цей допис став причиною тиску на священника з боку церковної влади, зокрема негласної заборони висловлюватися на політичні теми.

Підсумовуючи можна сказати, що місцеві вибори 2020 року стали для українських християн черговим втраченим шансом діяти у політичній сфері саме у якості християн, а не просто громадян. І лише згадані позитивні тенденції дозволяють робити помірно оптимістичні припущення стосовно виправлення ситуації.

Політична Теологія

Політична Теологія