Навіть під час війни, коли Україна бореться за своє виживання і місце під сонцем, ліві сили не припиняють спроб нав’язати нашому суспільству та державі свої ідеї. Причому роблять це в особливо цинічний спосіб – спекулюючи на темах самої війни.
Наприклад, звичним елементом теперішнього культурного протистояння стала пропаганда брехні про те, що в армії служить багато гомосексуалістів та трансгендерів. Хоч кожен, знайомий із армійськими реаліями, знає, що серед більшості українських військових панує відраза до збочень.
Ще одним напрямком лівацьких спекуляцій є феміністичний: служба в армії невеликого відсотка жінок використовується для подальшого нівелювання різниці між чоловіками і жінками. Одначе багато жінок, які пішли захищати країну зі зброєю в руках, не поділяють феміністичні переконання.
«Я за патріархат насправді, і в мене антифеміністичні погляди», – каже Ірина Драгущак, артилерист 67 ОМБр.
У відео, опублікованому прес-службою бригади, Ірина розповідає про свої цінності, відданість релігійним ідеалам, несприйняття феміністичних нісенітниць і необхідність боротьби за міцний інститут сім’ї.
До повномасштабної війни Ірина Драгущак як член руху «Правий сектор» брала участь у багатьох акціях антифеміністичної і анти-ЛГБТшної спрямованості. Також вона є учасницею ініціативи Центр дослідження історії УГКЦ (раніше «Політична теологія» публікувала інтерв’ю з нею щодо діяльності цієї ініціативи).
Зараз Ірина проходить службу в 67 ОМБр. У вільний час веде Telegram-канал.
Спілкуючись із журналістами Ірина розповіла, що християнська віра дозволяє їй зберігати спокій під час участі в бойових діях. «Я християнка. Я слідкую, щоб у мене було чисте серце, щоб бути з Богом», – стверджує дівчина.
На її думку, служба незначного числа жінок в армії не заперечує ролі, визначені Богом для чоловіків та жінок, зокрема того, що війна є чоловічою справою. «Війну неможливо виграти без чоловіків… В жінок тут немає незамінних ролей… Тут всякі ті “гендерні” штучки не працюють», – розповідає Ірина.
«Масово тут жінок не треба. Добре, що жінок тут меншість», – впевнена доброволець.
Говорячи про кінцеву ціль війни – перемогу над противником – Ірина наголошує: «Це би не мало жодного сенсу, якби тут не жила, не розвивалася наша нація. А це буде тільки тоді, коли в нас будуть міцні сім’ї».
Ірина також переконана, що Україна має творити альтернативу тим деструктивних ідейним і духовним тенденціям, які тривають на Заході.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!