Ірина Драгущак: Досвід підпілля УГКЦ є якорем, здатним тримати нас серед сучасного моря викликів

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp

Цьогоріч виповнюється 75 років з часу проведення сумнозвісного Львівського псевдособору  спроби радянської влади ліквідувати УГКЦ, відірвавши Галицьку митрополію від єдності з Римською Церквою і приєднавши її до Московського патріархату.

За подіями, які розгорнулися у Львові у березні 1946 року, послідувала хвиля насильства з боку окупаційної влади – арешти, тортури, вбивства, довготривалі ув’язнення і заслання. Та в той же час переслідування супроводжувалися героїчним свідченням віри тисяч українських греко-католиків.

Про ці свідчення і плекання пам’яті про них ми поговорили з істориком Іриною Драгущак – учасницею заснованої у Тернополі ініціативи Центр дослідження історії УГКЦ, що спеціалізується на вивченні і популяризації спадщини катакомбної Церкви.

Перш за все розкажіть історію істориків: як і за яких обставин виник ЦДІ?

Ідея витала поміж однодумців давно. Думаю, остаточно вимріяв ЦДІ о. Іван-Андрій Говера у Римі в процесі написання докторської дисертації на тему «Літургійне життя священників та вірних УГКЦ в період підпілля». Отець-доктор є синкелом у справах мирян Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ. Він виступив безпосереднім ініціатором і координатором проекту. Організувалися ми і почали безпосередню роботу в лютому 2020 року.

Що саме стимулювало перейти до втілення ідеї в життя?

Отець Іван-Андрій Говера чи не все життя займається дослідженням історії підпільної УГКЦ. Назбиралось багато матеріалів, які потребують впорядкування і поширення. Також було усвідомлення, що свідків підпілля з кожним роком стає все менше. А ще стільки є не дослідженого, не сказаного, не почутого.

Тож одна з наших ключових цілей – це збір усних свідчень. В Тернополі немає установи, яка б компетентно досліджувала історію Церкви. А в Україні немає популярних ресурсів, які займались би висвітленням історії УГКЦ, хоч самих матеріалів є вдосталь. Тож ми взялися заповнювати ці дві ніші.

Станом на зараз Центр об’єднав сімох ентузіастів. Це о. Іван Говера – керівник проекту, о. Василь Макоїд, я, Юлія Кметь, Ірина Ваврик, Юлія Филима, Зоряна Шуптарська.

Якими наразі є здобутки Центру у площині усної історії?

Маємо серію давніших інтерв’ю з людьми, які вже відійшли у вічність, із приватного архіву о. Івана. Також біля 10 нових свідчень. На жаль, процес збору свідчень затримав карантин 2020-го. І ще осіб 15 у списку, до яких треба поїхати, аби взяти інтерв’ю. Цей список щотижня збільшується.

Які особливості має збір живих свідчень?

Щоб провести добре історичне інтерв’ю, треба знати, до кого ти йдеш на розмову. Добре, коли є біографія особи, з якою заздалегідь можна ознайомитись, аби влучно сформулювати питання.

Важливо, щоб інтерв’ю було максимально щирим і простим, розлогим, з деталями і описами, а для цього треба організувати невимушену привітну атмосферу. Щоправда, не всі погоджуються свідчити. У багатьох людей і досі є страх, що «по них прийдуть, як влада зміниться». Багатьох лякає і сковує відеокамера. Це з мінусів.

Загалом, я люблю брати усні свідчення. Це та історія, до якої не байдуже, яка торкає, така жива історія живої Церкви.

Чим доба підпілля УГКЦ є для Вашої родини? Чи вплинули сімейні історії, пов’язані з цією добою, на Ваше особисте становлення?

Насправді влучне запитання. Історія моєї родини, мого роду – це фундамент, на якому будувався мій світогляд. Одним із моїх улюблених місць є цвинтар в селі Пронятин, де поховані мої рідні по маминій лінії. Я не раз довго стою там і роздумую над їхніми життями, потім над своїм і звітую собі (чи то їм, чи Богу), чи гідно я живу.

Я застала живою мою прабабцю і пам’ятаю її історії про УПА і про підпілля УГКЦ. Сестра моєї прабабці – зв’язкова УПА – була вбита НКВД 6 січня 1946 року, коли у нашій хаті зібрались на Свят-вечір повстанці. В час катакомбної УГКЦ у моїй хаті був осередок підпілля у селі Пронятин. До нас регулярно приходив отець Михайло Лемішка і таємно служив Літургії,  уділяв Святі Тайни. Мій прадід був дяком чи, як написано на його гробі, «співцем Церкви».

Мій рід для мене – зобов’язуючий. Напевне, саме відчуття родинної єдності (мертвих і живих) кличе мене досліджувати історію УГКЦ і, взагалі, бути тим, ким я є.

А якщо говорити про Ваших земляків-ровесників на узагальненому рівні?

Важко тут узагальнювати. Коло мого спілкування – це активні миряни УГКЦ. Дехто з молоді цікавиться історією Церкви.Також знаю таких, для кого рід і родина є фундаментально важливими для утвердження у приналежності до УГКЦ, а також для участі у націоналістичному русі. Проте, попри мій оптимізм та ідеалізм, мушу визнати, що більшості все ж не цікаво, ким були їхні предки і що це могло б означати.

УГКЦ вийшла з підпілля близько тридцяти років тому. Але зараз ми живемо в умовах нових ідеологічних викликів. Звісно, безпосередніх переслідувань немає, проте можна бачити окремі небезпечні тенденції. Чи спроможна пам’ять про підпільний період в історії УГКЦ стати певним духовним капіталом, який допоможе греко-католикам належно реагувати на сучасні виклики?

Читаючи одну героїчну історію життя і свідчення віри за іншою, починаєш усвідомлювати, наскільки цінно і відповідально належати до єдиної Церкви з такими велетами духу. І, направду, це може приготувати сучасні покоління до випробувань, які очікують християн у майбутньому. А сьогодні, проводячи деякі лекції чи готуючи матеріали, намагаюсь нагадувати, що ми – Церква воююча. Ще недавно за правду і віру у нас катувались і вмирали миряни і духовенство. То чи маємо право тепер так швидко віддати своє право на вільне життя і проповідування в Україні, чи можемо не змагатися за утвердження християнської моралі в українському суспільстві?

Насправді досвід підпілля є певним якорем, здатним тримати нас твердо серед сучасного моря викликів і випробувань. Тож можемо подякувати подвижникам минулого століття за свідчення віри і приклад. З нами нині хмара свідків, які моляться і вболівають за християнську Україну, аби ми витримали у вірності Христові до кінця.

***

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Політична Теологія

Політична Теологія

Читайте також: