Поширені на Заході думки, що Україна мала б капітулювати задля порятунку життів, є далекими від християнства. Адже в їхній основі лежить матеріалістична абсолютизація життя коштом значно вищих ідеалів.
Про це йдеться в статті консервативного католицького інтелектуала Роберто де Маттеї, опублікованій на початку квітня.
Католицький мислитель проводить паралелі між сучасними прокапітулянтськими настроями та позицією європейських лівих 1980-х років, яка виражалася у гаслі «Краще бути червоним, ніж мертвим».
Тоді, у 1980-х, ліві протестували проти розміщення у Європі американських ракет, вважаючи, що краще піддаватися диктату СРСР, ніж іти на конфронтацію із ним. Нині багато людей на Заході вважають, що українці мали б керуватися принципом «Краще бути російським, ніж мертвим». Причому таку, лівацьку за походженням, логіку «підхоплює багато палеоконсерваторів чи неотрадиціоналістів і навіть, здається, нова американська адміністрація», пише де Маттеї.
Автор статті протиставляє цій логіці те, що «існують моральні цінності, які перевершують людське життя, зрозуміле в суто біологічному сенсі». «Той, хто приймає гасло “Краще бути червоним, ніж мертвим”, виражає матеріалістичне та гедоністичне уявлення про життя, згідно з яким не існує моральних цінностей, за які варто було б боротися, а то й померти, якщо це буде необхідно. Ті, хто, навпаки, здіснюють політичне рішення, відкидаючи це гасло, роблять моральний вибір: вони стверджують етичний вимір життя, який є частиною традиції Західної християнської цивілізації», – зазначає мислитель.
Опонуючи прихильникам засади «Краще бути червоним/російським, ніж мертвим», Роберто де Маттеї пригадав, як 1984 року брав участь у конференції на тему «Так миру, ні пацифізму». Під час виступу на тій конфереції де Маттеї підкреслював, що гасла на кшталт «Краще бути червоним, ніж мертвим» радикально заперечують принципи та дух Західної християнської цивілізації. Мислитель повторив власні слова, сказані понад сорок років тому: «Що насправді було душею Західної цивілізації протягом століть? Дух жертовності. Що таке дух жертовності? Це знання того, як відмовитися від певного права чи блага, навіть дуже великого, заради ще вищого блага. Дух жертовності означає мати високі ідеали та прагнення до їхнього втілення, прагнення до найкращого ціною болю, боротьби та зречення. Матеріальне і духовне багатство сімей і народів є продуктом цього духу жертовності. Справжній розвиток у житті людей тісно пов’язаний із цим духом жертовності. Звідси виникають вершини святості й героїзму. На чому ґрунтується дух жертовності? На любові. Чим більше ми любимо добро, тим більше жертв і зусиль ми докладатимемо для його досягнення. І чим вищим є благо, тим більше воно заслуговує на любов».
Він також процитував рядки видатного католицького традиціоналіста Плініо Корреа де Олівейри, який оскаржував гасло «Краще бути червоним, ніж мертвим» тим, що за ним стоїть хибне переконання, нібито «життя – так, земне життя – є найвищим благом людини». «З цього ми робимо висновок, що любов до віри, до незалежності своєї країни, до особистої гідності, до честі має бути меншою, ніж любов до життя, – пояснював згубність цього переконання де Олівейра. – Нерозумні всі мученики та всі воїни, які до цього моменту думали інакше… Стара система цінностей була перевернута з ніг на голову. Мучеників і героїв війни, які вважалися найшанованішими представниками людського роду, віднині слід вважати безумцями. Такими ж безумцями були також моралісти, оратори, поети, які висвітлювали уявну піднесеність, з якою ті дурні здійснювали самопожертву. Ми повинні нарешті перестати співати старі дифірамби релігійному чи громадянському героїзму… Це апофеоз Санчо Панси!».
«Це правда, це апофеоз Санчо Панси, – погоджується з Олівейрою де Маттеї. – І альтернативою хитромудрому й жадібному Санчо Пансі є не химерний Дон Кіхот, а християнин, який бореться зброєю мужності й честі, молитви й жертовності. На цьому реалізмі він ґрунтує свою надію на перемогу».
Відзначимо, що професор де Маттеї не вперше коментує події російсько-української війни і висловлює подібні міркування. Зокрема, опонуючи католикам-пацифістам, де Маттеї писав, що «існують духовні та моральні блага, які заслуговують на захист навіть ціною страждань від жахів сучасної війни». Тому урядовці мають право вести війну, захищаючи вищі блага довірених їм суспільств, хоч це і призводить до втрати низки інших, менших благ. Також він стверджував, що російсько-українська війна дискредитувала пацифістсько-глобалістські ідеї, які впродовж свого понтифікату висловлював Папа Франциск.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!