Регіони західної Німеччини, які сильно постраждали від повеней, якихось два місяці тому були епіцентром акції з «благословення» (екс)католицькими священниками гомосексуальних пар.
Акція «Любов перемагає» (Liebe gewinnt) стартувала в Німеччині на початку травня. Більше сотні номінально католицьких парафій влаштували показове «благословення» чоловічих та жіночих гомосексуальних пар у відповідь на підтвердження Ватиканом незмінного вчення Церкви про гріховність гомосексуалізму. Пік таких «благословень» припав на 9-10 травня.
Назагал акція проходила на різних парафіях включно з тими, що розташовані на колись протестантських, а нині надзвичайно секуляризованих територіях теперішнього сходу Німеччини. Але основна кількість «веселкових» парафій припала на традиційно католицькі південні та західні території.
При цьому, згідно з офіційною інформацією, західнонімецькі парафії виявилися найбільш активними у справі «благословення» гомосексуалістів.

Такий нерівний розподіл вочевидь пов’язаний із тим, що південні католицькі регіони є відносно консервативними. Культурно-світоглядні відмінності між півднем та заходом Німеччини є добре помітними за електоральними симпатіями: мешканці півдня більш сміливо віддають голоси за партії правого спрямування.
Нещодавня хвиля повеней припала саме на західні католицькі землі Німеччини, які водночас є надзвичайно лібералізованими. Станом на ранок 17 липня було відомо про загибель унаслідок повеней більше 130 осіб.
Як неодноразово повідомлялося, Німеччина може претендувати на статус країни з найбільш масовими і виразними тенденціями відкидання церковного вчення і загальної апостасії серед католицького середовища.
Помітна частина німецького духовенства включно з ієрархами не лише відкидає вчення Католицької Церкви щодо сексуальності, але й виступає за священство жінок, «співпричастя» з протестантами (які, до слова, майже тотально віддані ЛГБТ-ідеології) тощо. Також німецькі католики відомі катастрофічним занепадом євхаристійної духовності, що часто виражається у відвертій профанації Святих Тайн (уділення їх без сповіді та у недостойний спосіб, неналежна пурифікація євхаристійного посуду).
В цілому німецький католицизм знаходиться в авангарді проголошеного в 1960-ті роки курсу на «модернізацію» у різних вимірах релігійності: від богослов’я до архітектури.

Одначе, хоч самі прихильники «модернізації» стверджують, що вона необхідна, аби зацікавити релігією сучасних людей, кількість німецьких католиків стрімко скорочується.
Слід зауважити, що для християнства є досить нормативним розуміння значних індивідуальних та колективних негараздів як Божої кари – особливого вияву Божої любові, спрямованого на навернення людей та утвердження справедливості. Такий закорінений у Біблії підхід був властивим християнам різних епох. Одначе новітні богословські віяння посприяли занепаду такого бачення.
Цей занепад став особливо виразним під час теперішньої епідемії. Чимало представників ієрархії різних конфесій виступили з закликами не бачити у хворобах Божої кари. Одним із перших із такою риторикою виступив архієпископ Мілану кардинал Анджело Скола. «Ідея Божої кари, особливо в такій драматичній ситуації як наша, не є частиною християнського погляду на речі. Звичайно, це складна тема, але, як мені здається, адекватне християнське бачення не передбачає, що Бог може вдаватися до практики покарань заради нашого навернення», – заявив Скола на початку березня 2020 року. На початку цього року подібну заяву зробив Константинопольський патріарх Варфоломій. Не пов’язуючи епідемію з занепадом релігійності і моралі у чіткому християнському розумінні, він водночас заявив, що поширення хвороби є «сигналом» із боку екосистеми.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
Ілюстрація: Yahoo