Виступаючи 12 вересня перед угорськими єпископами, Папа Франциск, який прибув до їхньої країни, не оминув звичної політичної складової своєї риторики – прийому мігрантів.
Згідно з резюме Vatican News, Франциск спробував легітимізувати тему прийому мігрантів, апелюючи до етнічної специфіки Угорщини. «Ваша країна, – сказав він, – це місце, де люди різних народів тривалий час співіснують між собою. Різні етнічні групи, меншини, релігійні конфесії та мігранти також перетворили цю країну на багатокультурне середовище. Це щось нове і, принаймні на початку, лякає. Різноманітність завжди трохи лякає, бо ставить під загрозу набуту впевненість та порушує досягнуту стабільність. Однак це чудова можливість відкрити своє серце для євангельського послання: “Любіть один одного, як Я полюбив вас” (Ів. 15, 12)».
Така риторична стратегія дещо розходиться з реаліями угорського минулого та сьогодення і виглядає дивно. Історично землі Угорського королівства справді замешкували представники різних етносів, але цю ситуацію важко порівнювати з сучасними міграційними процесами. В умовах модерного націєтворення, особливо на межі XIX та XX століть, угорська влада зробила ставку на асиміляцію корінних меншин. Унаслідок Тріанонського договору, а потім поразки у Другій світовій війні Будапешт позбувся більшості територій, які були етнічно неугорськими. Нині Угорщина є досить моноетнічною країною, яка водночас шанує права національних меншин, що впродовж століть проживали на території Угорського королівства (румунів, хорватів, українців, словаків та інших). Але таку політику стосовно нацменшин-представників історично близьких народів угорський уряд поєднує з принциповістю щодо мігрантів неєвропейського походження.
Відштовхуючись від, фактично, вигаданого образу угорських реалій, Франциск зауважив, що в умовах культурного, етнічного, політичного та релігійного різноманіття виникають два шляхи: «або закритися у жорсткому захисті нашої так званої ідентичності, або відкритися на зустріч з іншими та спільно плекати мрію про братерське суспільство».
Відтак Франциск перейшов до звичних тем «братерства», мігрантів і «будування мостів», говорячи про «привітне обличчя до кожного, навіть до тих, хто прибуває ззовні, братерське обличчя, відкрите до діалогу». «Будьте душпастирями, що мають у серці братерство, – звернувся від до єпископів. – Не господарями отари, а батьками та братами. Нехай стиль братерства, який я прошу вас розвивати зі священниками та з усім Божим людом, стане яскравим знаком для Угорщини. Таким чином, сформується Церква, в якій особливо миряни у всіх сферах свого повсякденного, сімейного, суспільного та професійного життя стануть закваскою євангельського братерства. Нехай угорська Церква буде будівельником мостів та рушієм діалогу!»
Нагадаємо, в рамках політики підтримки корінних меншин угорський уряд виділить землю для храму і культурного центру українських греко-католиків Будапешта.
Раніше «Політична теологія» детальніше писала про погляди угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
Ілюстрація: Time.com