Російські погрози ядерною зброєю: нічого нового

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp

Юрій Олійник

Як тільки Києву вдалось перебрати частково ініціативу в війні, що застало Росію зненацька і знову поглиблює протиріччя всередині Кремля на фоні недієздатності Путіна, так знову витягли старий сценарій. Ядерної загрози.

Буквально за два дні ми почули і звичні погрози алкозалежного Медведєва, і загрозливі «прогнози» московських політологів – нібито США планують підірвати брудну бомбу і звинуватили Росію.

До цього варто додати провокації на Запорізькій АЕС, а також заяву командувача РХБЗ РФ Ігоря Кірілова, що Київ уже має брудну бомбу.

Далі у «Financial Times» послалися на секретні документи, де ВМФ РФ тренувався завдавати ударів по Європі. Байдуже, що ці плани то звичний регламент для кожної ядерної держави, і включають всі потенційні загрози, навіть союзні Китай і КНДР. Але такий унісон московських пропагандистів і західних журналістів показує, що справи реально кепські в РФ, якщо знову вдаються до шантажу.

Прогнозую – протягом тижня і сам Путін висловиться на цю тему. З розрахунку, що деескалатори набіжать в’язати руки Україні.

Цей елемент інформаційної війни дуже старий. Тут варто процитувати роботу Степана Бандери «Питання атомної війни і визвольна революція», написану ще в 1956 році.

Бандера пише: «Атомове озброєння західніх держав Москва найперше використала пропаґандивно, прибираючи позу “гуманного” оборонця миру. Коли ж їй вдалося наздогнати Захід у продукції атомової, водневої і ракетної зброї, тоді погрожування нею зробила засобом своєї політики — політики застрашування і шантажів. Тепер совєтська пропаґанда і дипломатія на всі боки послуговуються твердженням, що кожний воєнний конфлікт мусить необхідно перейти у всезнищуючу атомову війну. Одночасно Москва виразно підкреслює своє заінтересування, а за цим і неминуче активне втручання в назріваючих конфліктах….. В цей спосіб вона намагається погрозами стероризувати ввесь світ та примусити всі народи й держави до щораз більших поступок у користь московської загарбницької експансії».

Нічого нового…

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Юрій Олійник

Юрій Олійник

Кандидат політичних наук

Закінчив факультет соціальних наук та соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія» (магістр політології, 2013). В 2013-2016 роках навчався в аспірантурі при Національному інституті стратегічних досліджень.

Співзасновник Центру дослідження Африки, експерт НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень».

Інтелектуальні зацікавлення: національна безпека, Африканський регіон, історіософія, футурологія, глобальні загрози.