Андрій Толстой
Зауважу відразу, що ЛГБТ-екстремісти – це не обов’язково люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, слабкість яких використовують сучасні неомарксисти як знаряддя для знищення традиційного християнського суспільства та інституту сім’ї.
Щодо Чарлі Кірка існують різні думки, і особливо важко цю тему обговорювати в Україні, оскільки постать Чарлі та його політичні погляди невиправдано сприймаються частиною соціуму як «антиукраїнські» чи «промосковські». Тому закрию це питання відразу: Чарлі Кірк не був ні тим, ні іншим — він був проамериканським. І на цьому наразі крапка. Зрештою, якщо бути вимогливим, то навіть Бандера, Шевченко, Шептицький чи будь-хто з тих, ким ми пишаємось, не пройде тест на патріотичну «кошерність» і тим більше – на безгрішність чи політичну непомильність.
На мою думку, Чарлі Кірк був усе ж таки мучеником за віру. «Мученик» грецькою мовою – це те ж саме, що «свідок». Про що свідчив Чарлі Кірк? Хоча, як я вже згадав, у нього були політичні та культурні вподобання (як і в кожного з нас), він мав певне бачення геополітичних процесів, всю його діяльність пронизувало свідчення про Ісуса Христа, Біблію і те, що ми називаємо традиційними цінностями. Більше того, він не тільки говорив про це все, а жив згідно з цим. І це важливо.
Чарлі Кірк, безумовно, був прихильником справжньої свободи слова і справжнього діалогу, що доводив щодня, спілкуючись з людьми наживо і через соціальні мережі та медіа. Чи він когось ображав, принижував, гнобив? Ні. Звісно, його погляди не всім подобались (а це декого ображає), та його вплив був (а тепер ще більше є) колосальним саме через уміння вести виважену дискусію, тримати удар і залишатись відкритим, почувши найнеприємніше. І якщо авдиторія американських євангелістів здебільшого складається з практикуючих християн, то Чарлі дуже часто ніс свідчення про Христа і Святе Письмо в саме кубло налаштованих вороже проти християн людей, інколи очевидно демонізованих. Тому, звісно, можна сказати, що він постраждав не лише за автентичні демократичні цінності, а насамперед за Христа.
Більше того, ненависть, яку отримує Чарлі Кірк після смерті, свідчить про своє надприродне, щонайменше ірраціональне, походження. Я би сказав, демонічне. Що додатково свідчить про релігійне, християнське підґрунтя хейту щодо Чарлі: потворного, бридкого, зазвичай примітивного і водночас безсилого.
Вбивство Чарлі Кірка – це чергова поразка сатани і повна поразка лівої ідеології. Чому ж вони так запанікували? Перемога Дональда Трампа (якого теж хотіли вбити) і республіканців на останніх виборах, зростаюча підтримка поміж молоді ідеї повернення до традиційної Америки, очевидні та незворотні зміни праворуч політичного вектора в інших країнах Заходу викликали шал безумства від безсилля у ліваків. Не знайшовши аргументів та не маючи достатньо умінь, щоб перемогти опонентів аргументами – словом, думкою – вони вирішили вбивати сильніших за себе. А це ніщо інше як визнання повної поразки. Ліва ідеологія остаточно збанкрутувала. Тепер вона може лише вбивати, забороняти, цензурувати і навішувати ярлики. Як хтось вдало висловився: вони вбивають тебе не тому, що ти фашист, а вони називають тебе фашистом, щоб убити.
Диявол, якого Христос назвав «убивцею від самого початку», вбивав із тієї самої причини – «бо ніколи не був на боці істини», «бо сам брехун і породжує брехню». Але, як це було і раніше, за словами Тертуліана, «кров мучеників – стає насінням для Церкви». Тому цілком природно, що вбивство Чарлі Кірка викликало не стільки політичне, скільки духовне пробудження, навернення, зацікавлення в житті багатьох людей, здебільшого молодих. Подальші наслідки будуть ще вагомішими та масштабнішими. Диявол програв. Далеко не після кожної смерті навіть відомого духовного авторитета тисячі молодих людей скандуватимуть в студмістечках: «Ісус Христос – є Цар». Бо, як сказав Христос, зерно, саме тому, що умре, плід рясний принесе. Чарлі Кірк виявився добрим зерном пшениці. І кукіль йому цього вибачити не зможе.
Тому, на мою думку, є всі підстави вважати Чарлі Кірка не лише борцем за права людини, за свободу слова та віросповідання – розумним, мужнім та порядним молодим чоловіком. Він – християнський мученик за правду, за Христа, за Євангеліє. Звісно, його не зможе канонізувати з канонічних причин Православна Церква, мабуть, не зробить цього і Католицька (хоча мучеників-коптів, а, отже, некатоликів, Папа Франциск обіцяв включити до Римського мартирологу). Але канонізує святих Господь Бог. Христос сам канонізував мученика Антипу, який «був убитий там, де домує сатана» (Об. 2, 13), Йому не потрібна мокра печатка з церковної канцелярії. Печатка мученика – його власна кров, пролита за Христа. І вона ніколи не втратить своєї вартості в Божих очах, незалежно від політичної кон’юнктури в тій чи тій релігійній інституції, а тим більше – партійній.
«Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, хто іменує ім’я Христове» (2 Тим. 2:19).
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
