Черговий раунд арабо-єврейського конфлікту і становище місцевих християн

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp

Юрій Олійник

Відбувся черговий раунд палестино-ізраїльського конфлікту. Привід – виселення арабських сімей з десятка квартир. Але більш фундаментальна причина – наростання напруги протягом років правління уряду Беньяміна Нетаньягу.

Попри завершення обстрілів через кілька тижнів і підтвердження військово-технічної гегемонії Ізраїлю (зокрема ефективності протиракетної системи «Залізний купол»), конфлікт показав зменшення зовнішньої підтримки Тель-Авіва в США та Європі, а також наростання протиріч в ізраїльському суспільстві (зокрема щодо ролі 20% арабів, з партіями яких хотіли робити коаліцію ліволіберальні сили). В правому таборі натомість загострюється поділ на ортодоксальних клерикалів та світських сіоністів.

Врешті, воєнний конфлікт не зміг погасити незадоволення. Починається спроба формування «Уряду національної єдності», до якого зокрема готова доєднатись права партія «Яміна» (лідер Нафталі Беннет). Нагадаю – під час останніх виборів у березні партія Нетаньягу не змогла набрати більшості голосів.

За угодою опозиціонерів, спершу головою уряду до 2023 року буде Беннет, а до 2025-го – Яір Лапід (центристська партія «Є майбутнє»). Комітет Кнесету щодо внутрішніх справ обіцяний ісламістській партії РААМ (Об’єднаний арабський список). Вона історично пов’язана з Рухом братів-мусульман. Це вперше уряд може бути сформовано завдяки підтримці арабської партії.

Хоча християни і є меншістю на територіях Ізраїлю та Палестинської автономії, цікаво поглянути на їхнє ставлення до цих подій.

Почнімо зі статистичних характеристик.

На Західному березі Йордану проживає до 2,5% християн (переважно православних та вірмен), що становить приблизно 75 тисяч осіб. Вони концентруються в районі міста Віфлеєм.

В секторі Газа – лише 3 тисячі.

У самому Ізраїлі християн щонайменше 181 тисяча вірян (2% всього населення), що переважко належать до різних східнохристиянських груп. З них більшість (78%) арабомовні. Також варто відзначити 20 тисяч так званих месіанських євреїв, що сформувались, зокрема, під упливом американських євангелістів.

Ще з початку протистояння (коли 331 палестинець був поранений в мечеті Аль-Акса під час сутичок із ізраїльською поліцією 10 травня) патріархи та глави християнських Церков Єрусалиму висловили глибоке занепокоєння з приводу зростаючого насильства в Святому Місті. «Ми глибоко засмучені і стурбовані недавніми жорстокими подіями у Східному Єрусалимі. Ці події, пов’язані з подіями в мечеті Аль-Акса та кварталі Шейх-Джарра, порушують святість народу Єрусалиму та Єрусалиму як міста Миру», – йдеться у заяві церковних лідерів від 10 травня. Нагадаємо, Шейх Джарра – це район у Східному Єрусалимі, де проживають арабські родини, яких намагались виселити (з чого почалось травневе загострення).

Особливо варто відзначити позицію латинського патріарха, який зайняв миротворчу, але чітко проарабську позицію.

«Це священне місто для трьох монотеїстичних релігій, а на основі міжнародного права та відповідних резолюцій ООН також місто, де палестинський народ, християни та мусульмани, мають однакове право будувати майбутнє на основі свободи, рівності та миру», – сказано в заяві патріарха П’єрбаттісти Піццабалли (який лише восени минулого року став патріархом, хоча на Святій Землі служить вже більше 30 років).

Слід відзначити, що палестинські християни перебувають ніби між двома вогнями. З одного боку, нерідкі інциденти агресії з боку мусульман. А з іншого – ізраїльська воєнна адміністрація на територіях Західного берега дискримінує їх як частину палестинського населення, обмежуючи можливості паломництва до Єрусалиму на великі християнські свята.

Водночас Ізраїль продовжує спиратись на потужне євангелістське лобі в США, яке, щоправда, значно послабло після відходу від влади Дональда Трампа, який орієнтувався на консервативних протестантів, що жорстко підтримували Ізраїль (пригадаймо: у 2017 році адміністрація Дональда Трампа визнає перенесення столиці Ізраїлю до Єрусалиму, що згодом визнав ряд інших держав, у 2019 році так само визнається анексія Голанських висот, а в 2020-му Білий дім просуває Авраамові угоди з налагодження відносин Ізраїлю та арабських держав).

Дехто з популярних лідерів євангелістів підозріло сприйняв намагання усунути Нетаньягу від влади та формування спільної широкої коаліції з арабами.

У відкритому листі, відправленому ізраїльським політикам Беннету і Лапіду, лідер євангелістів Майк Еванс, засновник організацій «Друзі Сіона в Єрусалимі» та «Єрусалимська молитовна команда», розкритикував Беннета за те, що останній не залишився з Нетаньягу і не допоміг йому сформувати коаліцію.

Таким чином, ситуація на Святій Землі залишається непростою, в кожної сторони є своя правда та як юридичні, так і історичні аргументи. Нинішній етап – чергова ескалація, а спроба повернутись до мирного процесу (яку може здійснити нова коаліція) – лише у можливому майбутньому. Християни страждають від зіткнення інших сил на Святій Землі. І моляться про мир. Долучаймось і далі стежмо за тенденціями в справжньому центрі християнського світу.

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Ілюстрація: Укрінформ

Юрій Олійник

Юрій Олійник

Кандидат політичних наук

Закінчив факультет соціальних наук та соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія» (магістр політології, 2013). В 2013-2016 роках навчався в аспірантурі при Національному інституті стратегічних досліджень.

Співзасновник Центру дослідження Африки, експерт НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень».

Інтелектуальні зацікавлення: національна безпека, Африканський регіон, історіософія, футурологія, глобальні загрози.

Читайте також: