Юрій Олійник
Аналіз росії стає все більш затребуваним. Тож варто поділитись цікавими тематичними матеріалами.
Нещодавно на порталі Arc.ua була опублікована аналітична записка «Mapping Russia’s Devolution», тобто «Нанесення на карту деволюції росії», авторства Януша Бугайскі (Janush Bugajski), експерта «The Jamestown Foundation» – важливого think tank у США.
По суті це карта сценаріїв розпаду московії. До речі, як розвиток цих думок в липні в «Jamestown Foundation» готується вихід книги «A failed state. A quide to Russia’s rupture», де розглядатимуться проблеми росії як держави, що не відбулась, і наслідки її розпаду для світу та сусідів.
Головна причина кризи, на думку автора – не війна з Україною, вона лише пришвидшує деструктивні процеси, а екзистенційний парадокс самої рф. Очевидна патова ситуація – централізація та репресії, відсутність політичного плюралізму без економічного розвитку лише посилять супротив у суспільстві, тоді як лібералізація та децентралізація приведуть до розпаду країни.
Навіть реформи не зупинять рух принаймні окремих регіонів на відокремлення. Можливе лише уникання більш силового сценарію. Та й після 22 років путінського правління можливості для становлення демократичних інституцій невеликі, більш ймовірне розростання тріщин всередині еліт, в тому числі регіональних, з використанням популізму для мобілізації мас.
Тригери потрясінь – військова поразка, різкий та помітний для населення економічний спад. Цікаве припущення, що в умовах кризи центр намагатиметься заспокоїти окремі регіони через надання більшої децентралізації, що спонукатиме інших вимагати більш максимальних поступок. На мою думку, це вже відбувається на фоні Чечні, відносна автономія якої спонукає інші суб’єкти федерації до роздумів. Будь-які варіанти нестабільності (від палацових переворотів до конфліктів з окремими республіками) зменшуватимуть підтримку населення, яке очікує від влади стабільності.
Автор слушно припускає, що надмірна представленість неросійських народів на війні вдарить по лояльності до центру, як тільки кремль ослабне.
Бугайскі наводить кілька сценаріїв:
- Відокремлення окремих регіонів, найбільш культурно віддалених від москви (насамперед Чечні та інших держав Північного Кавказу). Кремль може на це погодитись, аби позбавитись центру нестабільності, та використати етнічну ворожнечу росіян проти кавказців. Інші етнічні республіки можуть обмежитись оголошенням суверенітету без виходу з федерації.
- Деякі суб’єкти, де переважають росіяни, можуть теж вимагати автономії. Це передусім стосується віддалених регіонів Уралу, Сибіру та Далекого Сходу (автор загдує досвід 1990-х: Уральську Республіку та Сибірську угоду у складі 18 регіонів).
- Ширша дефрагментизація в умовах ослаблення і внутрішньоелітного конфлікту в москві. Менш насильницький сценарій – нібито демократичний уряд змушений погоджуватись на претензії регіонів.
- Більш насильницький сценарій – переворот чи захоплення влади імперськими прихильниками жорсткої лінії та просування кремлем централізації та масових репресій, що спровокує конфлікти з регіонами після радикалізації опозиції.
- В умовах хаосу місцеві поліцейські структури, військові та злочинні угрупування теж можуть укріпитись в окремих районах. Деякі з них можуть намагатись відновити імперію (як це робили вожді білого руху на початку XX ст.), інші можуть прагнути до сепарації.
Підсумовуючи, важливо що критичний погляд на майбутнє росії, ї крихкість стає більш затребуваним і серед англомовного простору. Це значить, що принаймні частина експертів розуміє програшність курсу на збереження демократичної росії. І неминучість її коллапсу. Звісно, це розуміння посилюється польським походженням автора. Тож чекаємо книги, і її впливу на англомовне середовище.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
