Cuius regio, eius religio в дії

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp
Cuius regio, eius religio

Наталія Петрешак

Чому люди все більше вболівають за своїх братів по той бік океану? Невже не однаково, яка партія чи то режим вийдуть на п’єдестал для отримання корони?

Частині люду однаково. Проте пасивність цього народу щодо політичного становища в інших країнах розповсюджується і на рідні терени. Абсолютно інший погляд в активної частини населення, яка переймається соціально-політичним станом у всьому світі.

Останні пристрасті такої публіки стосуються Америки. І, хоча перегони, а особливо в західному світі, часто приправлені гарячими промовами та активними піаркомпаніями, політика залишається політикою – після закінчення театральних дійств переможець повертається до роботи та починає активно впроваджувати свої партійні погляди в життя.

Перегони між слонами та ослами, тобто між республіканцями та демократами, виходять далеко за територіальні межі Америки. Активна частина населення світу розуміє, наскільки така політична гра є важливою, позаяк все наше життя – це гра. Свідомо чи ні, а тут спрацьовує давно відоме класичне «Cuius regio, eius religio» (укр. Чия влада, того й віра). Крилатий латинський вислів з часів пізньої Священної Римської імперії засвідчив даремні намагання зрівняти в правах католиків та лютеран.

Якщо говорити сучасною мовою, то тут йдеться про рожеву рівність, тобто толерантність, наслідки якої в реальності та на ділі приречені на невдачу. Пригадується, як одного разу заявила з трибуни Ангела Меркель: мультикультуралізм в Німеччині провалився. Десь у тій самій прірві поволі гниє толерантність.

Повертаючись до перегонів, зрозуміло, що перемога означає правління. При чому, яка б там прірва не пролягала між державною та церковною владами, а вони однаково співпрацюють – чи то відкрито, чи не зовсім.

Зрозуміло, що в Америці республіканці будуть захищати традиційні цінності (точніше, те, що від них лишилося), натомість новітня кольорова та абортивна «релігія» опозиційних ослів-демократів буде зазнавати таких-сяких утисків.

Отож, у випадку зацікавлення політичними перипетіями йдеться не лише про податки та страхові поліси, а про цінності, які мають зміцнювати суспільство. Або ж руйнувати. А, оскільки світ один-єдиний, то панівних цінностей не приховати: «західні» цінності впливають на формування «східних» і, рано чи пізно, всі вони будуть покладені на єдині світові терези. Врешті, й апокаліпсис єдиний для всіх.

Одні живуть стабільним нулем, інші вимагають максимуму, перші вірять, що мінімальний прожитковий мінімум – це максимум достатку, а другі таки очікують манни з неба. Кожному своє і кожному най буде дано по його вірі.

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Ілюстрація: BBC

Наталія Петрешак

Наталія Петрешак

Магістр богослов'я

Здобула філософсько-богословську освіту в Українському Католицькому Університеті (2010-2014), навчалася в Лювенському університеті (Бельгія) та отримала диплом Master of Arts (2014-2016), деякий час навчалася в Інституті філософії св. Едіт Штайн (Іспанія, 2016) та Університеті Паннонії (Угорщина, 2017).

Аспірантка філософського факультету Папського університету Івана Павла II в Кракові (з 2018 по сьогодні).

Інтелектуальні зацікавлення: богословська та філософська антропологія, християнська містика, традиціоналізм, етика, психологія.

Читайте також: