Ігор Загребельний
Минуло більше року від початку епідемії COVID-19, проте чимало пов’язаних із нею обставин залишаються предметом віри чи, принаймні, довіри, а не переконливого раціонального знання.
Конспірологічні теорії на межі з божевіллям змагаються з «єдиноправильними», хоч і мінливими версіями державних і наддержавних органів та мейнстрімних ЗМІ. Хочеш – вір у спасительність масок, хочеш – не вір і бач у них намордник раба (але при цьому носи їх, аби уникнути штрафу, а то й арешту). Хочеш – вір у обов’язковість вакцинації, хочеш – вір у те, що з прийомом вакцини людина не тільки ризикує зустрітися з рядом побічних ефектів, але й стає «чипованою» наночастинками.
Одні намагаються уникнути щонайменших підозр у гетеродоксії стосовно «єдиноправильних» уявлень і самостверджуються, висміюючи «єретиків», тим самим, нібито, демонструючи власний «критичний розум». Задля цього вони готові приймати на віру всі офіційні пояснення – включно з тими, яким явно бракує послідовності і переконливості. Інші отримують задоволення від самого факту свого дисидентства.
Звісно, поміж екстремами існує спектр більш поміркованих позицій. Але від цього суть не змінюється. Люди довіряють тій чи іншій версії, керуючись політичними поглядами, релігійними та іншими світоглядними установками, психологічними особливостями. Своєю чергою наука як соціальне явище не спромоглася запропонувати гідного довіри консенсусу.
Щось подібне впродовж багатьох років можна спостерігати і стосовно концепції глобального потепління. Тут особливо показовою є ситуація у США. Віра чи невіра у згадану концепцію для громадян наймогутнішої держави світу лишається предметом політичної боротьби. Ти прихильник демократів? Тоді віра в потепління є частиною твого кредо. Щоправда, ось приходить 2021 рік зі своїми морозами, до яких не була готовою «зелена енергетика», але нічого страшного: морози – це всього лиш випробування сили твоєї віри (а також винахідливості тих науковців, які забезпечують цю віру сюжетами). Ти прихильник республіканців? Можеш засадничо відкидати будь-які тези, пов’язані з концепцією глобального потепління.
У тому, що науковці періодично виконують замовлення політиків та крупного бізнесу, немає нічого нового. Образ науки як об’єктивної інстанції істини був достатньою мірою дискредитований ще минулого століття. Науковці легко піддавалися політичній та ідеологічній кон’юнктурі. Досить згадати про обставини оголошення генетики «фашистською наукою» у СРСР або визнання «нормальності» гомосексуалізму Американською психіатричною асоціацією (з подальшою хвилею депатологізації цього відхилення).
Наука досягла колосальних успіхів у справі вивчення фізичної дійсності та її опанування технічними засобами (інша справа – наскільки це опанування є корисним). Очевидно, що вона демонструватиме такі успіхи і надалі. Одначе сам раціоналізм, який підживлював її розвиток, виявився дискредитованим: і в аспекті науки як соціального явища, і в аспекті «удосконалення» суспільства. Запал тих, хто боровся за загальну письменність, виглядає особливо кумедно на тлі того, що молодші покоління нашого часу використовують і цю саму письменність, і здобутки науково-технічного розвитку для користування такими речами як Instagram та TikTok (хоч використання подібних сервісів все менше вимагає вміння читати і писати).
Хибою раціоналізму була не висока оцінка раціональних здібностей як така, а саме переоцінка цих здібностей. Це добре помітно на тлі християнського інтелектуалізму, зокрема томізму з його пошаною розуму й одночасним усвідомленням його меж, з ієрархією фізики, метафізики та теології, з визнанням примату істин Об’явлення відносно плодів природного розуму і, звісно, з усвідомленням інтелектуальної нерівності людей. Можна сказати, що вадою раціоналізму був його надмірний антропологічний оптимізм.
Раціоналізм плекався середовищами, які декларували егалітаристські переконання, але при цьому дуже часто вважали себе елітою і з недовірою ставилися до «черні». Із такого поєднання врешті-решт народилися західні ліберальні демократії з їхніми механізмам маніпуляції думкою виборців та радянська тоталітарна система разом із іншими соціалістичними режимами, які в ім’я ідеалів рівності та розуму займалися вульгарною ідеологічною обробкою мас, а там, де пропаганди було замало, задіювали інструменти на кшталт НКВД та ГУЛАГу.
Нині, як видається, раціоналізм достатньо дискредитований. Проте механізми, створені раціоналістами минулого на перетині епістемології та соціальної інженерії, лишаються дієвими.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
