Генетика брехні

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp

Наталія Петрешак

Наш світ – це той, якому легше розіп’ясти Істину, аніж Її прийняти. І нехай Світло Істини таки сяє у нашому світі, проте останній – мов блудний син, який поки ще не бажає повертатися до рідного дому. У світі панувала і панує неправда і важко знайти людину, яка б не зустрічалася з нею віч-на-віч.

Неправда – як наркотик: якщо спробувати забрати брехню у її носія, то реакція буде очевидною: людина протестуватиме, кричатиме, буде навіть її захищати загальновідомими собі способами, бо вже не здатна уявити світ без того, що пригріла під серцем.  

Знаємо, що кожна людина створена на образ та подобу Божі, а тому вона є носієм Істини – нехай у процесі гріхопадіння ця Істина (про себе і про Бога) затьмилася та спотворилася, але не зникла назовсім. Святі Отці закликають до оновлення та очищення себе, переміни свідомості, до катарсису (давньогр. κάθαρσις – очищення або ж оздоровлення), відтак і пізнання себе, як сина чи дочки Єдиного Творця. Така переміна та пізнання може тривати впродовж всього життя і є досить складним процесом із безліччю викликів. І все ж, людина, яка стає на шлях боротьби з неправдою, вже виходить на стежку, яку освітлює Істина.   

Сьогодні маска брехні має потужне підкріплення, і ніхто не скаже, коли остаточно вона впаде з «лиця» того, хто її обороняє. Брехня має різну потугу. Буває, що людина починає брехати сама собі і тоді співіснує з цією неправдою, бо так їй легше дихається та зручно живеться. Лише у виняткових випадках брехня не ранить інших людей, адже природа брехні така, що вона, як ракова пухлина, щойно зароджується, то має намір пускати метастази у світ навколо себе. Тому навіть брехня приватного характеру часто виходить за кордони неправдомовця. 

Досить розповсюджений крок у виправданні брехні – це коли людина говорить, що вона не така як усі та починає творити власні правила життя, які, безперечно, розповсюджуються на сторонніх. Про особливих та не таких як усі нині говорити модно і ще модніше такими бути – безперечно, тут йдеться про ЛГБТ, які намагаються звільнити світ від нормального «надокучливого» життя. Таке виокремлення своєї унікальності супроводжується пропагування власних правил та прав. В принципі, виходить, що суть людини – у її праві визначати себе або залишатися у статусі невизначеності, що також вважається офіційним статусом. Також людина може вирішити, що вона більш не людина, а унікальна у своєму «роді» істота. 

До речі, ідея про «не такий, як усі» є нічим іншим, аніж профанацією християнського бачення, яке представляє кожну людину унікальною та неповторно істотою, досконалим твором Бога. Християнство закликає звернути увагу на  унікальне покликання людини, на її величну духовну складову, на її серце. Натомість, ЛГБТ-кола (і не тільки ці представники ліберального руху), вкравши бачення про унікальність людини, спотворили його та пов’язали суто із психофізіологічними показниками. Сьогодні навіть наукові дослідження підтверджують, що люди відрізняються розумовими здібностями, в тому числі спрацьовує генетичний код, однак цими показниками людина вповні не вичерпується. Але власне на душевнe та духовну складову, яка і робить людину унікальною, ліберальні коли закривають очі.

Брехня – надпотужна зброя, яка відбирає життя, а її суть полягає в тому, щоб «звільнити» людину від Істини. Брехня здатна виходити далеко за кордони свого промовця та убивати людей, руйнувати міста, держави, цілий світ. І це, до слова, пропагується під логотипом «звільнення», «захистом свобод». Коли Каїн каже Всевидцю-Богу, що не знає, де його брат, то чи вірить він насправді, що Бога можна обдурити? Принаймні, ніхто не заборонить братовбивці повірити у власну брехню. Коли полководець однієї країни оголошує, що іншу треба знищити, то його піддані нищать і, не зважаючи на «думку» Бога, можуть навіть вірити у проголошену брехню. Люди вірять, що «миша здатна знищити гору», хоча, до речі, можуть даватися в знаки генетичні задатки нездатності до критичного мислення. Можна припускати й те, що це просто генетичні нащадки Каїна – ті, які люблять брехати, убивати та не здатні любити. 

Неможливо виправдати помилкове рішення, у якому яскраво просвічується зло. Кожна людина, яка здорово мислить, знає, який вчинок є добрим, а який – лихим. Хтось скаже, бувають випадки, коли потрібно вибирати поміж меншим та більшим злом, проте й це доказує, що людині властиве знання різниці між добром і злом. Легше бути сином брехні, аніж сином Істини, легше бути рабом, аніж свобідним – так було і так є нині. З брехнею у серці чи навіть у думках людині надзвичайно важко стати сином справжньої Свободи, сином Бога-Творця, бо така людина відрікається від величного покликання синівства у Бога та приймає рабство у царя брехні. Як свідчить апостол Йоан: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44). Проте, як би натхненно сильні світу цього не забажали возвеличити брехню, одного дня Сонце Правди однаково зійде. 

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Наталія Петрешак

Наталія Петрешак

Магістр богослов'я

Здобула філософсько-богословську освіту в Українському Католицькому Університеті (2010-2014), навчалася в Лювенському університеті (Бельгія) та отримала диплом Master of Arts (2014-2016), деякий час навчалася в Інституті філософії св. Едіт Штайн (Іспанія, 2016) та Університеті Паннонії (Угорщина, 2017).

Аспірантка філософського факультету Папського університету Івана Павла II в Кракові (з 2018 по сьогодні).

Інтелектуальні зацікавлення: богословська та філософська антропологія, християнська містика, традиціоналізм, етика, психологія.

Читайте також: