ЛГБТ проти Джоан Роулінг: чи справді тут є щось нове?

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp
ЛГБТ проти Джоан Роулінг: чи справді тут є щось нове?

Напади на відому письменницю Джоан Роулінг стали трендовою темою обговорення.

Нагадаємо, влітку Роулінг відзначилася кількома «трансфобними» епізодами. Зокрема на своїй сторінці у твітері письменниця наважилася не погодитися з поняттям «люди, які менструюють». Так, на думку прихильників політкоректності, варто називати людських істот, яких упродовж тисячоліть називали жінками. Бо ж не всі сучасні жінки здатні до менструації: деякі з них народилися з хромосомами XY і мають (або принаймні мали) тестикули і пеніс, але від цього є не меншими жінками, ніж істоти з набором яйцеклітин, здатних щомісяця провокувати специфічні фізіологічні процеси.

Далі було ще гірше: Роулінг опублікувала колонку, у якій висловила занепокоєння збільшенням кількості «трансгендерних переходів» серед дівчат-підлітків, а також тим, що жіночими туалетами можуть користуватися «трансгендерні жінки» (це коли до туалету вслід за вашою десятирічною донькою може зайти сорокарічний чолов’яга, який нещодавно вирішив, що є жінкою, яка народилася в чоловічому тілі).

Отож, Роулінг зарекомендувала себе страшенною «трансфобкою» (дарма, що неодноразово запевняла всіх і вся, що поважає трансгендерів).

З одного боку на неї накинулися прихильники панівних ідеологічних трендів. З іншого, для багатьох ця ситуація стала яскравою ілюстрацією сучасного божевілля.

Але чи варто робити з Роулінг невинну жертву і чи справді є чому дивуватися? Аж ніяк. Ситуація з Роулінг не засвідчила нічого нового. А сама письменниця постраждала від того, до чого сама причетна.

Для багатьох людей, яких можна назвати стихійними консерваторами, феміністки і рух ЛГБТ є дуже близькими між собою. У цьому є багато правди. Але не все так просто. Ось уже кілька десятиліть між рухом ЛГБТ та частиною феміністок триває запекле протистояння: від дискусій ідеологічних гуру до спроб феміністичних груп зірвати гей-паради. Точніше, протистояння триває у межах так званої «ЛГБТ-спільноти» та між самими феміністками.

Феміністки не є єдиним монолітним рухом. Вони поділені на численні секти. Якщо малювати картину грубими мазками, противницями трансгендерів є радикальні феміністки. Частина радфемок є лесбійками і дотримується крайніх чоловіконенависницьких поглядів. Але в їхніх поглядах існує здорове ядро: визнання біологічної статі та переконання, що чоловіча та жіноча сутності так чи інакше існують. Звідси – критичне ставлення до чоловіків, які вважають себе жінками.

Прихильних до трансгендерної ідеології феміністок можна умовно узагальнити під поняттям інтерсекційного фемінізму. З точки зору таких феміністок радфемки-лесбійки чинять зле, коли, наприклад, відмовляються мати відносини з «трансгендерними жінками»: в принципі або, принаймні, з тими, які, називаючи себе жінками, продовжують мати між ногами пеніс.

Як було сказано, радфемки у своїх поглядах мають елементарне здорове ядро. Але від цього вони не перестають бути носіями девіантного світогляду. В тому числі вони підважують органічні уявлення про маскулінність і фемінність. А від цього – всього лише кілька кроків до культу «жінок» із пенісом поміж ногами.

Кажучи узагальнено, Роулінг близька до радикального фемінізму. І, як феміністка зі стажем, вона сама причетна до створення тієї божевільної атмосфери, яка зараз обернулася проти неї.

Те, що нині відбувається, є подібним до більшовицького терору проти більш поміркованої лівої інтелігенції, яка фактично підготувала перемогу більшовиків. Або до якобінського терору проти решти французьких революціонерів. Роулінг пощастило, бо поки що проти неї використовують лише інформаційну гільйотину.

Політична Теологія

Політична Теологія