Олександр Мельник
Марія Карпук
31 березня ми надіслали петицію проти законопроекту №9103, який де-факто легалізовує одностатеві шлюби. В результаті ми пройшли шість кіл пекла, протягом яких адміністрація сайту робила все можливе, аби під різними приводами її не було оприлюднено.
Хтось може списати це на «випадковість» чи невідповідність правилам. Але в такому випадку на сайті президента не були б опубліковані сотні петицій, які повністю порушують поставлені перед нами правила, а деколи й взагалі складаються з декількох слів та являють собою жарти, рандомні уривки тексту чи вижимки з російських ЗМІ («Права українців», «Знищення москальських дерев», «Давно пора», «Почти миллион бывших украинцев примут участие в выборах в Госдуму», «Это КОНЕЦ: “России НЕ НУЖНА грязная Украина”» тощо).
Тобто правила сайту висуваються лише для тих петицій, які не до вподоби адміністрації. Ба більше, ідентичне блокування сталося з іншою петицією проти ЛГБТ-закону, яку подавав Денис Гриценко (детальніше тут).
3 квітня ми отримали відповідь про те, що петиція «містить посягання на права і свободи людини». При цьому в тексті не містилось жодних закликів до насильства чи обмеження існуючих у законодавстві прав, якими можуть користуватися люди з ЛГБТ-схильностями. Тим не менше, ми вирішили видалити все, що могло здаватися «образою ЛГБТ-спільноти», аби уникнути блокування, та навіть додали на початку відповідний дисклеймер.
Наступна відповідь прийшла 5 квітня, і на цей раз нам потрібно було видалити посилання на наукові тексти, які підтверджували наші тези, тому що це заборонено сайтом. В цей момент ми вже видихнули, оскільки сподівались на те, що після видалення посилань більше не знайдуть до чого прискіпатись, але питання легалізації ЛГБТ-«шлюбів» для адміністрації схоже принципове.
Наступного дня петицію відхилили вже через те, що звернення адресується посадовим особам (в цьому випадку президенту), до повноважень яких не належить вирішення порушених питань. При цьому лише за квітень адміністрація затвердила петиції на кшталт «Перехід на Євро гроші», «Зміни до тексту гімну», «Римський статут в Україні», «Ввести покарання за шум собак» тощо, які не стосуються повноважень президента, а отже прямо порушують це ж правило.
Ми не здавалися, і в наступній спробі прибрали «нардепів не голосувати», залишивши лише «Закликаємо президента не підписувати законопроект №9103 “Про інститут реєстрованих партнерств”». Здавалося, що вже немає жодної можливості заблокувати петицію, але ви недооцінюєте впертість, з якою адміністрація сайту захищає ЛГБТ-ідеологію. В наступному листі вони посилались на те ж саме правило, але в цей раз взагалі приплели Конституцію України, додавши що якщо йде мова про заборону/підтримку ініціативи, яку Верховна Рада не затвердила, петицію буде відхилено.
Але це ніяк не завадило грантовим ГО зареєструвати петицію на підтримку законопроекту, оскільки на думку адміністрації сайту на них жодні правила не поширюються. Ба більше, модерацію сайту пройшла петиція, яка порушує правило, абсолютно ідентичне тому, яке поставили перед нами, а саме вимагає заборонити законопроект, який на етапі публікації був зареєстрований у ВР і не був прийнятий депутатами.
Але, як ми зрозуміли, правила існують лише для тих, чиї петиції адміністрації не подобаються. Наостанок ми змінили назву на дзеркальну петиції №22/185864-еп за реєстровані партнерства, замінивши слово «на підтримку» на «проти», і також вже очікувано отримали відмову.
Адміністрація сайту президента демонструє лицемір’я та упередженість, забороняючи висловлюватись проти законів, спрямованих на впровадження ЛГБТ-ідеології. Ми не знаємо чи це зроблено за вказівкою ОП, чи через те, що адміністрація сайту є частиною руху ЛГБТ. Ми залишаємо текст петиції тут, аби всі могли ознайомитись з обґрунтуванням нашої позиції.
Очевидним є те, що влада з новим законом взяла курс на впровадження ЛГБТ-ідеології. Якщо ви думаєте, що це чисто ініціатива лише одної людини, яка не має підтримки ОП, то спішимо вас розчарувати. Міністр юстиції Денис Малюська підготував ще один закон за легалізацію ЛГБТ-«шлюбів», у випадку якщо закон Совсун буде відхилено.
А більша частина підписантів закону №9103 взагалі є членами привладної партії, серед них скандальна Олена Шуляк, яку звинувачують у лобізмі на користь будівельної мафії. Член владної партії Дмитро Гурін разом з представником «Голосу» Железняком також активно агітують за законопроект у своїх соцмережах. Тим часом вже згадувана нами петиція за закон Совсун за день набирає по пів тисячі підписів. 7 квітня Комітет молоді та спорту Ради підтримав законопроект і рекомендує його до ухвалення, що вже відкрито говорить про те, що якщо не буде жодного опору, в Україні легалізують ЛГБТ-«шлюби».
Наївно сподіватись, що це все лише «сторонній шум» і можна відсидітися, спостерігаючи за тим як під час війни відкрито знищують інститут сімʼї та нашу ідентичність. Що буде далі неважко спрогнозувати, дивлячись на країни Заходу та вимоги, які висувають грантові ГО: впровадження ЛГБТ-ідеології у школах, вибух трансгендерності серед дітей, заборона критики ЛГБТ у медіа, літературі та будь-яких організацій, які суперечать їхній ідеології, тощо.
Якщо ви не хочете такого майбутнього Україні, то настав час не пасивно спостерігати, а діяти.
Текст петиції
Закликаємо виступити проти законопроекту №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств» та подібних законодавчих ініціатив
Цей текст не містить посягань на права і свободи людини, обмеження їхньої волі тощо. Ми не вимагаємо вносити будь-які зміни до Конституції чи СК України, так само як переслідувати інших людей за їхньою національною ознакою, релігією, орієнтацією тощо. Навпаки – закликаємо максимально дотримуватись законодавства та уникнути його переписування/порушення через бажання деструктивних сил всередині країни.
В останній час Україна піддається атакам не тільки зі сторони Росії, але й нападкам зсередини на українські традиції, культуру, ціннісні уявлення, мораль та релігію. Яскравим прикладом цього служить законопроект про «реєстровані партнерства» Інни Совсун. Використовувати українське військо для піару подібних ініціатив це підла гра на емоціях та свідомості людей. Але навіть якщо опустити цей аспект, то до самого закону виникає дуже багато питань:
Найбільша маніпуляція, яку використовує як Інна Совсун, так і інші ліві активісти, це твердження про те, що лгбт-військові в Україні повністю безправні. Це не відповідає дійсності, оскільки існують різні інструменти для встановлення спорідненості завдяки нотаріусу. Один з таких способів це довіреність, яка вирішує майнові та інші юридичні питання, завдяки ній можна отримати дозвіл на відвідування людини в лікарні, тощо. Оскільки оформлення довіреності не залежить від статі зацікавлених осіб чи в яких стосунках вони знаходяться, нею користуються в тому числі одностатеві пари. Тому пропозиція створити новий інститут цивільних партнерств не має жодної практичної цілі, лише ідеологічну. Це визнала сама ж Совсун в інтерв’ю Glavcom, але це не заважає їй використовувати тему ЗСУ для просування своїх ідеологічних переконань.
Незважаючи на виправдання про те, що закон створений для всіх, де-факто він прагне легалізувати одностатеві шлюби, на чому і будується його промо-кампанія. Стаття 19 зазначає: «Реєстровані партнери набувають статусу члена сім’ї першого ступеня споріднення одне щодо одного». При цьому слово «шлюб» не використовується лише з однієї причини: Конституція України у статті 51 прямо визначає шлюб виключно як союз чоловіка і жінки. У статті 8 закону про «цивільне партнерство» написано: «Реєстровані партнери є членами сім’ї, які мають право на призначення пенсії, на отримання грошової допомоги та на інші соціальні гарантії, у випадках передбачених законодавством». У всіх культурах шлюб є суспільно визнаний сексуальний союз, який створює умови спорідненості та розподілу ресурсів між чоловіками, жінками та потомством, яких їх союз може породжувати. Основною метою запропонованої Совсун переоцінки шлюбу є не прагнення до «рівних прав», а скасування шлюбу як суспільно-утворюючої одиниці.
Законопроект Совсун протирічить і йде врозріз з українською системою цінностей, традицій, поняттям сім’ї і врешті-решт здоровим глуздом. Поширений аргумент лівих активістів це те, що протидія легалізації лгбт-шлюбів це ознака російських «скрєп» маніпулятивний, оскільки його можна легко приписати до країн, які не мають до Росії жодного відношення. Українське суспільство традиційно вважає прийнятним саме гетеросексуальний шлюб, і стверджувати що це було нам навʼязано РФ чи СРСР абсурдно та протирічить культурі і світогляду українського суспільства, які формувались століттями. Чи потрібно тут згадувати про те, що один з найвпливовіших російських пропагандистів Антон Красовський відкритий гей, а наркомом закордонних справ СРСР був Георгій Чичерін, який також не приховував свого потягу до представників чоловічої статі? По логіці лівих активістів, один з наших найбільших союзників та ворог Кремля – Польща також є в полоні «російських скрєп», оскільки виступає проти легалізації гомосексуальних шлюбів та ідеології. В таких випадках згадують про певних лівих активістів, які до 24 лютого закликали «розформувати Азов» та поширювали російську пропаганду про «неонацистів в Україні» (наприклад комітет 19 січня чи представники Київпрайду), але ми не закликаємо до жодного насилля чи обмеження їхньої волі та свободи.
Законопроект Совсун закладає підвалини до знищення інституту сім’ї, нав’язування моральної деградації та розбещення суспільства. Ліві активісти не обмежаться лише реєстрацією одностатевих шлюбів, вони не приховують, що в їх порядок денний також входить ідеологічна обробка дітей через школи, тотальне насадження гендерної ідеології у всі сфери суспільства, повне розмиття відмінностей між жінкою та чоловіком, знищення свободи слова через кримінальну відповідальність за висловлювання, які суперечать ідеології лгбт-комьюніті, заборона організацій, чиї принципи будь-яким чином суперечать ідеям лгбт-спільноти, цензура літератури та медіа для висвітлення лише «позитивних меседжів» стосовно лгбт, тощо (Законопроект №5488, №0931, Проект №6325-1, №6326-1, №6327-1) . Досвід інших країн показав, що після подібних кроків почалось активне впровадження лівої пропаганди в заклади освіти та органи влади, що вилилось у падіння народжуваності, світоглядний розкол суспільства, тисячі психічно та фізично травмованих дітей/підлітків, яким навʼязали трансгендерність (дослідження «Здоровий глузд проти гендеру» Асоціації сексологів та сексотерапевтів України) )рекордну популярність комунізму серед молоді (опитування Yougov в 2019, яке встановило що «More than a third of millennials approve of communism»), врешті-решт знищення поняття «норми», що призвело до росту психічних захворювань (дослідження Harmony Healthcare IT в 2022) та культурної/духовної кризи, в якій зараз перебувають країни з лівими цінностями. Плазування перед борцями за «абсолютну рівність» призвело до того, що ліві західні інтелектуали не можуть визначити, що таке жінка, а кількість «трансгендерних дітей» в Англії виросла в 200 разів лише за 10 років (дані NHS за 2022). В той як 27 березня в США трансгендер влаштував чітко сплановану стрілянину у християнській школі «на ґрунті ненависті», де загинула троє дітей та троє дорослих. Це є те світле майбутнє, якого прагне пані Совсун?
Законопроект створює великий розкол у суспільстві, що вже вилилось в велику кількість конфліктів на різних рівнях влади та ризикує перерости у справжню кризу. Ба більше, декілька днів тому ПЦУ, яка має мільйони вірян по всій Україні, зробила заяву про недопустимість прийняття цього закону, що створює небезпечний прецедент знищення єдності суспільства в умовах війни, аби догодити грантовим функціонерам. Це не означає, що ми закликаємо до диктату церкви, визнаємо її авторитет як єдиний, який має цінність чи будь-що у цьому роді, а лише вказуємо на великий конфлікт всередині соціуму, до якого призведе прийняття закону Совсун. В самій конституції України вписано, що – шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї (Стаття 51). Змінювати конституцію України заради ідей лівих-радикалів, проплачених активістів, політиків які мислять у термінах постійного руйнування існуючого суспільного ладу з метою побудови нового, – було б піком абсурду, безглуздості та неповаги до власної нації, культури, історії та традицій.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
