Юрій Олійник
Комуністичний Китай залишається однією з найбільш проблемних країн щодо дотримання релігійної свободи. Ситуація лише погіршується в процесі концентрації влади в руках Сі Цзінпіна, що претендує на часткове повернення політичного курсу часів Мао Цзедуна.
Ця проблема є одним із чинників критики Китаю за порушення прав людини. Зокрема у своїй нещодавній доповіді «Свобода у світі» Freedom House класифікував 195 країн та 15 територій за рівнем дотримання політичних прав та громадянських свобод за шкалою від 0 до 4 (де 4 позначає найвищий рівень, а 0 – найменший), і Китай одержав нуль саме за релігійну свободу.
У звіті цитується низка широких тенденцій переслідування у Китаї, зокрема посилень урядової уваги, що приділяється перевірці релігійних лідерів, та спроб привести релігійні доктрину у відповідність з пріоритетами Комуністичної партії Китаю (КПК). Навіть легалізовані державою конфесії Китаю, включаючи протестантський «Троїстий патріотичний рух» та католицьку «Патріотичну католицьку асоціацію», регулярно зустрічаються з цим тиском, і керівників обох установ перевіряють на відданість КПК.
А більш відділені від влади релігійні спільноти страждають від перманентних переслідувань. Цими днями, у п’ятницю 12 березня, пастор Християнської церкви центрального Китаю був засуджений до 12 років позбавлення волі. Його прихильники сприймають цей вирок як частину кампанії тиску на швидкозростаючі релігійні утворення. Це стосується не лише християнських. але й місцевих чи новітньо-синкретичних культів (на зразок відомого руху Фалунь Дафа).
Інший приклад – Чжан Шаоцзе з християнської спільноти округу Нанле в провінції Хенань був засуджений за, нібито, шахрайство та збір натовпу з метою порушення громадського порядку. Згідно тверджень його адвоката Яна Сіньцюаня, діяльність громади Чжана була навіть санкціонована комуністичним урядом, який дозволяє проводити богослужіння лише в контрольованих державою групах. Але пастор втягся в суперечку з місцевою владою щодо розпорядження земельної ділянки під нову будівлю, і належність до легальної групи не вберегла його від переслідувань.
У Китаї також зростає кількість несанкціонованих підпільних або домашніх церков, які залучили мільйони прихильників та стали об’єктами постійних репресій. За офіційними підрахунками, у КНР налічується 23 мільйони християн, але багато аналітиків наполягає, що їхня загальна кількість перевищує 35 мільйонів, якщо врахувати домашні церкви.
Паралельно тривають переслідування найбільш чисельної групи мусульман в КНР – уйгурів. За що США чи не найбільш голосно критикують Пекін, поряд із придушенням революційного руху у Гонконзі.
Чи можлива консолідація з уйгурами християнських груп? Можна згадати аналогії – тривалий досвід координації зусиль для протидії атеїстичним режимам, зокрема в СРСР. Тим більше, ставлення до християн у мусульманських країнах регіону, наприклад у Малайзії, дещо покращується – днями Верховний суд цієї країни дозволити їм вживати слово «Аллах» для позначення Бога у християнському сенсі (суперечки в судах тривали більше десяти років). Малайзія, нагадаємо, займає разом з Таїландом проамериканську позицію у стримуванні Пекіна.
Водночас союзні до КНР держави регіону здебільшого поділяють антихристиянську політику. Окрім сумновідомої КНДР з офіційним атеїзмом албанського зразка, варто згадати політику нового режиму військових у М’янмі з його прокитайською орієнтацією. Після лютневого перевороту 2021 року у масових маніфестаціях загинуло вже більше сотні людей. У них активно беруть участь і церковнослужителі різних конфесій. Місцеві християни побоюються ізоляції і переслідувань північнокорейського зразка. Зокрема, під арештом перебуває четверо пасторів, що були серед десяти людей, заарештованих після того, як близько 30 поліцейських здійснили набіг на баптистську церкву. Інцидент стався 28 лютого в Лашіо (штат Шан, північ країни) після того, як протестувальники шукали притулку в церкві після спроби поліції розігнати натовп сльозогінним газом.
Загалом, політика прокитайських (і навіть прозахідних) центральних урядів у М’янмі традиційно була зоорієнтована на підтримку політичного буддизму (в рамках такої політики варто розглядати і кампанію етноциду щодо мусульман-рохінджа біля західного кордону з мусульманським Бангладешем). За певних умов і християни можуть стати небажаною меншиною, представники якої будуть розглядатись як агенти ворожого впливу. Водночас можна очікувати появу сепаратизму в окремих регіонах з успішною місією. Бо, хоча загалом у країні мешкає лише 4% християн, у північному автономному штаті Качін – їх близько 37%, у сусідньому штаті Шан – близько 10%.
Таким чином, християни все більше потерпають від нестачі релігійних свобод в зоні впливу Китаю. І все більше стають важливим фактором не лише релігійно-суспільного, але й політичного життя.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
Ілюстрація: Express.co.uk
