Шлях визволення від фемінізму

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp
Анастасія Уразбаєва

Анастасія Уразбаєва

Довгий шлях відмови від фемінізму дав свої плоди. І рядки нижче – про те, як це відбулося.

Не скажу, що був переломний момент, коли я прокинулась і зрозуміла, що з фемінізмом щось не так. Я йшла до цього довго, адже тривалий час боялася зізнатись собі в тому, що ці ідеали мертві. Здавалося, що зраджую собі, але насправді я просто повернула собі себе.

Я завжди була незадоволена сучасним фемінізмом, бо чітко бачила, що про жінок в ньому забули. Але смиренно ототжнювала себе з іншими «пригінченими» і взагалі «сьогодні вони, а завтра я». Жила у постійній амбівалентності: дізнаючись про нову проблему, яку підіймають феміністки, не погоджувалася з цим, але згодом приймала подану позицію, адже «повалення патріархату вище за все». А якщо і погоджувалась, то не розбирала її, а сліпо використовувала вже готові аргументи.

Під час читання фемлітератури мене накривали різні емоції: від жалю до себе і жінок до злості на цей світ, в якому «чоловіки пригнічують жінок». Але все одно десь глибоко закрадалось питання: навіщо феміністкам чоловічий світ, якщо варто створити жіночий?

Що ж я бачила насправді? А бачила те, що світ зовсім інакший, ніж його подають фемінстки і взагалі ліберальна повістка. Цей світ не є протилежністю до викладеного фемінізмом, але набагато складнішим. Що стосунки між чоловіками та жінками дуже різні і залежать від багатьох факторів, а не від самої лише статі. Що у проблемах винна не одна людина, а двоє. Що жінки втрачають свою сутність, а чоловіки підкоряються цьому, втрачаючи і свою. І багато іншого.

По закінченню університету я кардинально змінила своє життя. Це було завершення підліткового віку та перші кроки у доросле життя: пауза після бакалаврату, щоб зрозуміти, чого я насправді хочу; завершення довгих стосунків, які існували за рахунок ідеалізованого юнацького вакууму; відмова від фемінізму і відголосків лібералізму у своїх поглядах, які блокували мій розвиток через ідеологічну зашореність; пошук свого шляху.

Нове життя, нові люди і новий досвід. Я спілкувалася з багатьма чоловіками і вони не відповідали феміністичному портрету «гнітителя». Я спілкувалась із багатьма жінками, які показали, які реальні проблеми їх турбують. Фемінізму там було мало. Я бачила чоловіків, які не поважають жінок і жінок, які не поважають чоловіків. Проявляти вони могли це по-різному, але суть не змінювалася.

Таке неприємне і громіздке судження про жінку-жертву, яке я до кінця приймати відмовлялась, розбилося об реальне життя. Але в чому я впевнилась, так це в існуванні серйозних проблем в комунікації між статями.

Світ дійсно не ідеальний, і перед жінками постають нові виклики. І замість попросити допомоги у чоловіків, які теж загубились в цьому сюрреалізмі, нам вкладають в голову «я сама, мені ніхто не потрібний». І це не про самостійність, if you know what I mean.

Фемінізм імплементував в мене дуже жорсткі фільтри, які в реальності перетворювались у подвійні стандарти. Я це усвідомлювала і мені це дуже не подобалось. Проте, довга робота над собою дала результати. А ще розкрила очі на багато речей, про які раніше воліла не думати.

Багато часу пішло на самостійне пропрацювання своєї «психологічної біографії», усвідомлення пережитих проблем та їхніх наслідків. Чіткий розбір дав розуміння, чому і що сталося, чому я так трималась за фемінізм, не дивлячись на постійні внутішні протиріччя.

Саме в цьому і полягає жіноче вивільнення – реальне переживання свого досвіду, його аналіз та усвідомлення того, що у пережитих травмах винні конкретні люди та ситуації. А система, в якій живе наше суспільство, є гнучкою. Вона не ідеальна, як і люди навколо, але і не є тотальним злом.

Фемінізм завжди відгукується у тих жінок, які переживають травму жіночості. І коли її подолано, картина світу змінюється кардинально. Рух за права жінок безумовно вніс позитивні зміни свого часу, які були потрібні. Але сьогодні це не про жінок.

Я ділюся своїм досвідом, спостереженнями та роками вивчення цього питання. Погоджуватись зі мною чи ні – особиста справа кожного. Але я переконана, що наявні жіночі проблеми мають бути вирішені іншим шляхом, а не просуванням ідей штучної рівності.

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Анастасія Уразбаєва

Анастасія Уразбаєва

Заступник директора з організаційних питань Асоціації сексологів та сексотерапевтів України

Випускниця Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Читайте також: