Святий фарисей Томас Мор і пастирська гнучкість нашого часу

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp

Антон Герасименко

Днями мав нагоду переглянути фільм «Людина на всі часи» (A man for all seasons). Старий-добрий фільм, року Господнього 1966-го. Присвячений святому Томасу Мору.

Якоїсь миті у мене з’явилася думка: як же схожа змальована у фільмі ситуація на ту, в якій Церква перебуває сьогодні!

Адже чого від Томаса Мора хотіли король і парламент? Дрібнички. Пастирської гнучкості. Милосердя і розпізнання в дусі «Amoris Laetitia». Хіба це просто збіг, що й Акт Генріха VIII, й «Amoris Laetitia» в сутності стосуються одного й того ж самого: непорушності шлюбу?

Томас Мор був немилосердним фарисеєм, сказали б сьогодні. Вчепився за букву канонічного права як кліщ. Невже цей догматист, цей книжник із книжників, цей черствий легаліст не міг піти на поступку королю?

Не кращий і єпископ Фішер. Справжній приклад ригідності, як сказав би Папа Франциск. Копайте, копайте, щось обов’язково стоїть за цією ригідністю, за бажанням іти на смерть за суху букву закону! Невпевненість у собі, озлобленість, травми дитинства – ех, не було Фрейда в XVI столітті, щоби їм це пояснити!

Інша справа – єпископ Кранмер. Схоже, з нього сьогодні багато хто бере приклад. Ввічливо і лагідно – головне залишатися у фаворі, аби тебе радо вітали у королівських дворах нашого часу: в медіа, серед еліт, знаменитостей, активістів, феміністок і Бог знає кого ще. Що ж стосується обов’язку бути рибалками людських душ, так хіба фон Бальтазар не навчає, що в пеклі, напевно, буде порожньо? Заради чого ж тоді гинути мученицькою смертю?

Те ж саме можна сказати про єпископів новоявленої, лояльної своєму королю «Церкви Англії». Їх можна по-людськи зрозуміти. Швидше за все, вони не були поганими людьми. Держава їх притиснула, король-відступник приставив до горла меч, відібраний у Папи, і сказав: вибирай. Чи не розумніше обрати мудрий підхід, пастирський підхід, підхід без конфронтації? Адже, можливо, Римська Церква не така-то вже й права, га? Чи не все одно? І тут Євангеліє, і там Євангеліє – тільки тут Євангеліє і голова на плечах, а там Євангеліє й голову з плеч.

Втім, якщо не боїшся за свою голову, подумай про вірних і храми. Все ж відберуть, і доведеться тобі як тим апостолам прибивати пил по дорогах і з приниженням схиляти голову, аби не вдаритися об низьке склепіння катакомб. Як тут не піти на компроміс? Як не вигукнути подібно Архімеда, смакуючи власною винахідливістю: «Еврика! Аджорнаменто! Знаки часу зрозумілі: вчорашнє чорне виявилося сірим!»

Послухайте грішника: сьогодні меч став іншим, але вибір той самий. Погодься або помри. Розлучення, аборти, незаконне співжиття… Погоджуйся з усім, підпиши: гріх визначає не Бог, а парламент і король. Або, якщо вже на те пішло, не парламент і король, а філософський факультет Франкфуртського університету і міжнародна асоціація психіатрів.

Справді, королі нашого часу не погрожують нам смертю тіла, їм буде достатньо завдати нам соціальної смерті: вигнати із площ, із екранів, зі шкіл, з університетів, звідусіль. І ми говоримо собі, боячись вигнання: «Але ж можна підібрати необхідні слова! Можна так, аби і вашим, і нашим? Можна ж запропонувати таку герменевтику милосердя, аби не називати нічого гріхом? Можна? А суха буква закону – це погано. Ми всі, товариші, проти сухої букви закону, всі за нові віяння Святого Духа. А я взагалі з самого дитинства був за права геїв і за жіноче священство. Ось поруч товариші сидять, вони підтвердять».

Послухайте грішника: сухе дерево закону ожило і розквітло, полите кров’ю Христа, і горе мені, горе нам, смерть нам, якщо ми відступимо від нього тепер. «Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумлюй із усією терпеливістю та наукою. Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок. Ти ж будь тверезим у всьому, знось напасті, виконуй працю євангелиста, виконуй твою службу» (2 Тим. 4:2-5).

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Антон Герасименко

Антон Герасименко

Магістр психології

Закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (2012).

Секретар Координаційної Ради Асоціації католиків-мирян «Una Voce Ucraina».

Читайте також: