Візит Шольца, Макрона та Драгі: що від нього чекати?

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp

Юрій Олійник

До Києва в гості збираються лідери «Старої Європи» – Олаф Шольц, Еммануель Макрон та Маріо Драгі. Є обґрунтовані підозри, що вони будуть переконувати Зеленського у потребі компромісу з московією, і взагалі тиснути на Україну для того, щоб завершити бойові дії, «зберігаючи лице» путіна.

Позиція очікувана. Починаючи з травня місяця все більше голосів європейського істеблішменту закликає до миру заради миру, а по суті до відновлення звичного бізнесу з кремлем.

Затримуються обіцяні «Старою Європою» поставки зброї, обговорюється загроза глобального голоду, що переносить вину з москви на Україну, яка не бажає йти на компроміс. Врешті навіть позиція Орбана може бути викликана не лише його орієнтацією на кремль. Угорщина висловлює те, що соромляться прямо сказати інші.

Зрозуміло, що в нас, на щастя, є надійніші союзники. Передусім Польща та Велика Британія, що прагне відновити свій вплив у світі. Зі США складніше, бо через внутрішній розкол в суспільсті, що ніде не подівся, певну слабкість адміністрації на багато речей реагують з запізненням. Але підтримка України необхідна для збереження статусу світового поліцейського, який стоїть на захисті міжнародного права. Тому є на що опертись і нашій владі у майбутніх переговорах.

Слід поставити питання по-іншому – чи настільки для Києва зараз критична думка франко-німецького блоку? Так, вони члени НАТО – але по суті ця структура мінімально долучається до підтримки України, левова частка – то зусилля окремих держав-членів. Це ж стосується фінансової підтримки. Яка насправді мінімальна на фоні щоденного мільярда доларів, які РФ одержує від експорту нафти. І гроші ці в умовах санкцій, коли мало що можна купити, йдуть на на війну з Україною.

Ми вже мали сумний досвід 7 років Нормандського формату друзів путіна проти України. І зараз козирі на нашому боці. Це Європа зацікавлена, аби транзит енергоресурсів через Україну не припинявся. А у відповідь нас можуть шантажувати лише відкладанням прийому до ЄС. Та це більше символічна, ніж практична річ. Києву треба озброєння, фінансова підтримка тут і зараз, а питання євроінтеграції будемо вирішувати вже потім. Точно не у найближчі місяці.

Отож, постає іспит як для влади, так і суспільства, на яке перша зважає. Треба продовжувати гнути лінію власних інтересів та суб’єктності, вимагати швидкої та реальної підтримки. І нехай наші «союзники» платять за свої потреби, а не використовують Україну як інструмент тимчасового спокою. Бо ж замороження на невигідних умовах не усуне проблему, а лише відтермінує.

М’яч на нашому боці, бо ж саме москва більше говорить про переговори. І активність багатовекторних європейців – це теж віддзеркалення планів рф. Недарма годинами Макрон з путіном розмовляє.

Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ

Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!

Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!

Юрій Олійник

Юрій Олійник

Кандидат політичних наук

Закінчив факультет соціальних наук та соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія» (магістр політології, 2013). В 2013-2016 роках навчався в аспірантурі при Національному інституті стратегічних досліджень.

Співзасновник Центру дослідження Африки, експерт НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень».

Інтелектуальні зацікавлення: національна безпека, Африканський регіон, історіософія, футурологія, глобальні загрози.