Чому Папа Франциск так охоче спирається на думки та слова людини, радикальні ідеї та дії якої настільки суперечать католицькому вченню?
Із цього питання розпочинається розміщена на National Catholic Register стаття Хуліо Лоредо, присвячена Леонардо Боффу – яскравому представникові так званої теології визволення, діяльність якого раніше виразно засуджувалася Ватиканом, а нині знаходить підтримку з боку Папи.
Лоредо, директор італійської асоціації «Традиція, Родина, Власність», дивується тому, що монах-розстрига став своєрідним радником Франциска і навіть стверджував, що допомагав Францискові працювати над енциклікою «Laudato si».
«Ким насправді є Леонардо Бофф? Протягом багатьох років, будучи ще монахом-францисканцем, Бофф підтримував незрозумілі стосунки зі своєю помічницею Марсією Монтейро да Сільвою Мірандою, розлученою матір’ю шести дітей та бойовиком, що діяла у складі радикальних лівих рухів Бразилії. – Переповідає біографію скандального теолога Лоредо. – 1992 року, зіткнувшись із новими дисциплінарними заходами, Бофф вирішив залишити Орден братів менших. Не отримавши належної диспензи, він оголосив себе відірваним від ордену і взяв цивільний шлюб із Монтейро да Сільвою, яку зазвичай представляв як “супутницю”».
Лоредо продовжує: «Леонардо Бофф найбільш відомий як один із найвидатніших представників радикальних варіантів “теології визволення”, які були засуджені Конгрегацією доктрини віри в 1984 році. Засновком цієї теології є аналіз сучасних революційних процесів, зокрема тих, що спрямовані на утвердження комунізму. Для цього вона вдається до марксистського аналізу. “Ми пропонуємо не вкладати теологію в марксизм, а вкласти марксизм – історичний матеріалізм – у теологію”, – писав Бофф у своїй книзі 1980 року “Марксизм і теологія”».
Католицький активіст звертає увагу на те, як Бофф разом із Монтейро та своїм братом Клодовісом намагалися реабілітувати перед Західним світом тодішні комуністичні режими. З цією метою вони здійснили візити до Куби, СРСР та Китаю. Трійка намагалася презентувати комуністичні режими як здійснення Царства Божого на землі. «Хоча Церква тут дуже слабка, але Царство надзвичайно сильне… Царство Боже вписане в кубинські структури», – писав від імені усіх трьох «пілігримів» Клодовіс Бофф, познайомившись із диктатурою Фіделя Кастро.
Захоплені марксистськими ідеями активісти виправдовували навіть бідність, яку породила реалізація цих ідей. Так, комуністична Куба здавалася їм «величезною спільнотою релігійно-євангельської бідності».
Елементи Царства Божого трійка побачила і в СРСР та Китаї.
Одначе Лоредо наголошує, що найбільше шокувати нас мають не політичні погляди Боффа, а його глибші, теологічні міркування, зокрема щодо еклезіології, адже у своїй творчості «Бофф пропонує церковну революцію, яка призведе до кінця Католицької Церкви, якою ми її знаємо вже дві тисячі років, і до виникнення нової Церкви». Відроджуючи старі єресі, Бофф прагне побудови особливої, «духовної» Церкви, яка не мала б фіксованої доктрини чи усталеної літургії, а також чіткої структури чи видимого авторитету. Будуватися така Церква має «знизу». «Аби належати до цієї Церкви, було б достатньо слідувати натхненню Духа, який дме, куди схоче. Більше не було би потрібно підкорятися будь-якій ієрархії, вірити у чіткі догми і, здається, навіть приймати хрещення», – переповідає прагнення Боффа Лоредо.
Автор публікації також звертає увагу на христологію Боффа, яка має фактично пантеїстичний характер.
У зв’язку з крахом СРСР, продовжує Лоредо, Леонардо Бофф і багато інших представників теології визволення пережили кризу. Бофф вийшов із цієї кризи, взявши для себе новий ідеологічний орієнтир – екологізм.
Католицький активіст підкреслює, що «екотеологія» скандального бразильця будується на марксистській основі, зокрема концепції відчуження, а також спирається на радикальний егалітаризм, прагнення усунути будь-яку нерівність, у тому числі між людиною і тваринами та світом природи загалом. При цьому Бофф вихваляє ключові віхи емансипаторського процесу: ренесансний гуманізм, протестантизм, Французьку революцію, класичний марксизм, фрейдизм, ідеї Франкфуртської школи. Цей процес має тривати, і на черзі «звільнення» Землі від «гніту» людини.
«Для бразильського богослова прихід Царства Божого передбачає знищення всіх “відчужень”, тобто факторів, що породжують ієрархію та залежність, не тільки серед людей, а й у космосі», – підкреслює Лоредо.
«Питання: як така людина спромоглася стати речником Папи Римського Франциска?», – повторює наприкінці статті Лоредо.
Нагадаємо, колишній представник теології визволення Леонардо Бофф, а також відомий прихильник глобалізму і промоутер абортів Джефрі Сакс у листопаді цього року брали участь у конференції «Економіка Франциска». Участь настільки одіозних діячів в організованому Ватиканом заході була розкритикована єпископом-емеритом Римсько-католицької Церкви в Україні Мар’яном Бучеком.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
Ілюстрація: NCR