В Україні пропонують запровадити безумовний базовий дохід. Чому це небезпечно?

Share on facebook
Share on twitter
Share on telegram
Share on whatsapp
Гарантований мінімум

Безумовний базовий дохід або «гарантований мінімум» – це виплата громадянам грошової суми незалежно від того, скільки вони заробляють і чи працюють узагалі.

На Заході ідею ББД обговорюють багато років і навіть здійснюють експерименти з її реалізації. Особливо популярною вона стала у зв’язку з економічними наслідками карантину. Ба більше, в Іспанії уже навесні перейшли від обговорення ідеї до її реалізації.

В Україні обговорення ББД має маргінальний характер, але поступово набирає більшої ваги. Так, під час нинішніх виборів один із кандидатів, що балотується у Києві, навіть зробив ідею ББД «родзинкою» своєї кампанії.

Звісно, впродовж найближчих декількох років українцям не варто очікувати запровадження ББД. Українська економіка перебуває у не найкращому стані, а про неможливість запровадження гарантованого мінімуму виплат для всього населення чудово свідчать показники пенсій. Тому декларувати під час виборів намір запровадити ББД можна або йдучи за ідеєю-фікс, або з банальних демагогічних міркувань.

Одначе, якою б далекою від українських реалій не здавалася ідея ББД, їй потрібно дати оцінку для того, аби краще розуміти, куди рухається світ, а з ним і наша країна.

Найбільш очевидним недоліком ББД є те, що гарантовані регулярні виплати позбавляли б багатьох людей елементарної ініціативності і штовхали їх до морального виродження. Про це свідчить досвід багатьох західних країн. Стабільна соціальна допомога сприяє тому, що чимало людей просто відмовляються шукати роботу. А використовувати велику кількість вільного часу з користю для себе вміють далеко не всі.

Тут також потрібно сказати декілька слів про причини високої імовірності запровадження ББД у майбутньому. Четверта промислова революція здатна позбавити робочих місць дуже великий відсоток населення. Відтак, замість того, аби думати над альтернативними формами зайнятості, еліти можуть піти значно легшим шляхом запровадження стабільних виплат, які дозволять безробітним вести такий-сякий спосіб існування. Тим паче, таке існування може не вимагати значних коштів: дешева синтетична їжа, препарати, що впливають на психіку і дарують ілюзію щастя, віртуальні розваги.

Запровадження ББД – це шлях до виховання мас пасивного населення: без ініціативності, без власних засобів до існування і… без власної думки.

Почавши з однакових виплат, держава або якийсь наддержавний орган із часом можуть перейти до штрафів та заохочень. Щось подібне ми бачимо вже сьогодні в китайській системі соціального кредиту. Отримання виплат буде залежати від ідеологічного конформізму людини. Необов’язково кидати всіх дисидентів до концтабору. Достатньо позбавити більшість із них засобів до існування.

У соціальному вченні Церкви існує поняття субсидіарності, тобто принципу, згідно з яким суб’єкти вищого рівня мають шанувати автономність суб’єктів нижчого рівня. Наприклад, уряд не повинен втручатися у справи, які можуть ефективно вирішувати органи місцевого самоврядування. Подібним чином чином будь-які владні органи мають шанувати, а за потреби й стимулювати автономність того, з чого складається суспільство: сім’ї та особистості. Сказане стосується й економічної сфери. Запровадження ББД стане радикальним відходом від принципу субсидіарності, зневагою людської гідності і ознакою тиранічності суспільно-політичної системи.

Політична Теологія

Політична Теологія