Викладач філософсько-богословського факультету Українського католицького університету доктор Петро Гусак вважає невиправданим підходи до вакцинації, висловлені офіційними ватиканськими відомствами та Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом.
У статті «Чи справді немає релігійних причин, щоб оминути вакцинацію?» філософ проаналізував нещодавній коментар, даний Главою УГКЦ одному з телеканалів, «Заувагу щодо моральності використання деяких вакцин проти COVID-19» Конгрегації віровчення, а також попередні документи Ватикану, які пропонують біоетичну оцінку вакцинації.
У першу чергу Петро Гусак звернув увагу на логічні помилки у висловлюваннях українського ієрарха. Коментуючи слова Блаженнішого Святослава «Очевидно, що питання безпеки чи ефективності вакцини є в межах компетенції медиків. Жоден релігійний діяч не повинен входити в цю компетенцію», автор відзначає: «Як видно із усіх наведених висловлювань, Блаженніший Святослав сам увійшов у цю компетенцію, висловлюючись за вакцинацію як за “один із можливих способів запобігання поширенню хвороби”, а отже – апріорі (чи – “за замовчуванням”) приймаючи сторону тих медиків, котрі пропагують вакцинацію як “безпечний спосіб”, і не беручи до уваги позицію тих медиків, котрі висловлюють застереження проти вакцинації як явища, вказуючи на протипоказання й загрозливі наслідки для здоров’я, та ігноруючи факти незворотніх наслідків для багатьох людей, котрі були піддані вакцинації» (тут і далі авторські виділення курсивом знівельовані, а напівжирним – усунені частково. – ПТ).
Коментуючи висловлювання Глави УГКЦ, зокрема його фразу «Сьогодні всі світові лідери, зокрема Святіший Отець і Патріарх Варфоломій, висловилися в унісон, що потрібно вакцинуватися», Петро Гусак детальніше зупиняється на проблемі співвідношення індивідуального та спільного блага: «… власне дбаючи про своє здоров’я і побоюючись патогенних наслідків, пацієнт цілком обгрунтовано й розумно може і має право відмовитися від вакцинації. З морально-богословського погляду: Друга заповідь любові: “Любитимеш ближнього свого, як себе самого” (Лев. 19:18; Мк. 12:31) власне приписує любити ближнього як себе самого, а не “більше”: не існує морального зобов’язання любити ближнього більше від себе, намірено шкодячи власному здоров’ю, в даному випадку – вводячи собі завідомо шкідливі речовини (у деяких вагомих, морально значущих ситуаціях така любов до ближнього – більша, ніж до самого себе – може бути героїзмом, до якого, однак, не існує морального зобов’язання, а тільки моральне запрошення)».
«І тут, власне, постає питання про “загальне благо” (точніше – спільне благо: bonum commune). – Продовжує Петро Гусак. –Арістотель визначає спільне благо як “благо, властиве спільноті й осяжне тільки нею, однак, його індивідуально поділяють члени [цієї спільноти]”, і в такому самому сенсі його розуміє св. Тома Аквінський. Це означає, що “загальне” чи “спільне” благо включає в себе індивідуальні блага кожного з членів спільноти й не може суперечити їм: спільне благо (як і сама спільнота) не є “надрядним явищем” (сутністю вищого роду чи виду), котрому індивідуальні блага і самі індивідууми мають бути принесені в жертву. Якщо, отже, я чи кожен інший член спільноти дбає про власне індивідуальне благо, відмовляючись вводити собі завідомо шкідливі речовини (що їх містить кожна вакцина як явище), то таким чином я чи кожен інший член спільноти дбає про загальне чи спільне благо, котре включає в себе суму індивідуальних благ кожного і всіх членів спільноти. Отож, формулювання: “Сьогодні всі світові лідери, зокрема Святіший Отець і Патріарх Варфоломій, висловилися в унісон, що потрібно вакцинуватися” входять в колізію з поняттям “спільного блага”, викладеним вище, а окрім того – суперечать власним словам Блаженнішого Святослава про те, що “вакцинація є одним із можливих способів запобігання поширенню хвороби”: це значить, що існують інші способи запобігання поширенню хвороби: наприклад, дбання про власний імунітет, здоровий спосіб життя, здорове харчування, профілактичні содові та спиртові інгаляці, і зокрема – противірусні препарати» (тут і далі бібліографічні посилання усунені. – ПТ).
У цьому контексті філософ звертає увагу на наступні слова Блаженнішого, які покликаються на «Заувагу» Конгрегації віровчення: «У документі йдеться про те, що не лише можна вакцинуватися, але що це є моральним імперативом». Викладач УКУ опонує ієрарху: «У згаданому документі справді є формулювання “моральний імператив”, але в зовсім іншому контексті: “Врешті, є також моральний імператив для фармацевтичної промисловості, урядів та міжнародних організацій забезпечити, щоби вакцини, котрі є ефективні та безпечні з медичного погляду, як рівно ж етично прийнятні, були також доступними для найбідніших країн у спосіб, який не є для них дорогим (витратним)”. Таким чином, представлення Блаженнішим Святославом звороту “моральний імператив” як такого, що стосується обов’язку вакцинуватися (при посиланні на вищезгадану “Заувагу” Конгрегації доктрини віри) є або переплутанням місця цього звороту в оригінальних (англійському та італійському) текстах “Зауваги”, або наміреним бажанням достосувати текст “Зауваги” до проштовхуваної секулярними урядами загальносвітової практики обов’язкової вакцинації (а що при цьому йдеться про великі гроші, пов’язані із посередництвом, закупівлею і логістикою – дистрибуцією, складуванням, безпосереднім застосуванням вакцин, а отже – можливі корупційні схеми, Блаженніший Святослав мабуть знає) – у сподіванні, що віряни не читатимуть оригінальний текст. Це тим паче не в’яжеться, тому що в тій же “Заувазі” сказано: “ У той же час, практичний розум чинить очевидним, що вакцинація не є, як правило, моральним зобов’язанням, а отже, вона мусить бути добровільною“».
Окремо Петро Гусак опонує методології, що лежить в основі «Зауваг» та попередніх ватиканських документів із оцінкою вакцин, у процесі розробки і виготовлення яких використовувалися клітинні лінії, отримані з тіл абортованих дітей: «”Заувага” покликається на тезу Папської Академії за життя на цю тему, під назвою: “Моральні міркування про вакцини, приготовані з клітин виведених з абортованих люських фетусів” (5 червня 2005 року). Ця теза міститься в Листі єпископа Еліо Згречча, президента Папської Академії за життя, до пані Дебри Віннедж, виконавчого директора “Дітей Божих за життя” (9 червня 2005 року: тоді йшлося про КаКа – вакцинацію від кору, краснухи та паротиту). Єпископ Еліо Згречча теж апріорі приймає універсальну обов’язкову вакцинацію як необхідний засіб запобігання зараженням, наводить лінії клітин з абортованих дітей, використаних для виготовлення вакцин КаКа, представляє зло, яке загрожує, якщо вакцинація буде недостатньо масовою, а саме: зараження вагітних жінок, яке обернеться важкими патологіями їхніх ще не народжених дітей (і можливими євгенічними абортами), і грузнучи в розрізненнях між формальною та матеріальною, безпосередньою та віддаленою кооперацією у злі, приходить до висновку про моральну допустимість масового вакцинування ними дітей з огляду на вагоме благо (вбереження вагітних жінок від зараження кором, краснухою і паротитом). Натомість, батькам, які з міркувань сумління відмовляться вакцинувати своїх дітей такими вакцинами, єпископ Згречча закидає, що вони “стануть відповідальними за згадані патології та подальші аборти фетусів, якщо виявиться, що вони з патологіями”. (Зауважу лише, що такі наслідки є тільки пробабілістичними: можливими, але такими, що можуть ніколи не настати, а єпископ Згречча став тут жертвою хибної з погляду етики і єретичної з погляду морального богослов’я теорії консеквенціоналізму, яка переносить моральну значущість зі самих вчинків на їх наслідки – часто непізнавані й такі, що можуть не настати). Подібно як і єпископ Еліо Згречча, Конгрегація доктрини віри у згаданій “Заувазі” стверджує, що використання вакцин, виготовлених на основі клітин з абортованих дітей є “віддаленою пасивною кооперацією у злі”, а тому – морально допустиме з огляду на “серйозний патологічний чинник”, на цей раз – пандемічне поширення вірусу SARS-CoV-2, який спричиняє COVID-19. При цьому Конгрегація запевняє, що таке використання не становитиме “формальну кооперацію у злі”, а отже – може бути практиковане “з добрим сумлінням”. І в Еліо Згречча, і у “Заувазі” Когрегації доктрини віри десь вислизає й відходить на задній план усвідомлення, що використання вакцин, вироблених на клітинах абортованих дітей – попри те, що ця кооперація у злі не “формальна” (свідома й намірена участь), а “матеріальна” (участь тільки в “продукті”) й “віддалена” в часі, то все ж, це кооперація у злі, яка не може стати доброю навіть через добру ціль (подолання пандемії й вбереження інших людей від заражень): для того щоби вчинок був морльно добрим, він мусить бути добрим як у своєму об’єкті (виді самого вчинку – finis operis), так і в меті діяча (finis operantis). В даному вчинку – використанні вакцин з абортованих дітей – мета діяча є доброю (подолання пандемії і вбереження від заражень), а об’єкт (вид вчинку) є злим: користування наслідками злочину (певного виду каннібалізм, схожий на той, який практикували в гітлерівських концтаборах, використовуючи матеріали, отримані з переробки людських тіл). Тому весь вчинок є злим: “Як каже Діонісій, “добро походить з цілісної причини, а зло – з якогось дефекту” (Про Божі імена, IV)» (остання цитата подана з посиланням на «Суму теології» Томи Аквінського. – ПТ).
«Таким чином, і Еліо Згречча, і Конгрегація доктрини віри своєю Заувагою, і Папа Франциск, який цю Заувагу потвердив, і офіційний сайт УГКЦ, який її ретранслював, плутаються в етиці й моральному богослов’ї та вводять вірян у важку моральну оману, спонукаючи їх обирати злі засоби для доброї цілі – за давно засудженим Церквою єзуїтським принципом: Omnes viae Romam ducunt: “Всі дороги ведуть у Рим” (тобто: для доброї цілі всі засоби добрі). На противагу до цього, УГКЦ як помісна Церква свого права, мала би не бездумно повторювати, а спротивитися цьому хибному моральному богослов’ю і вберегти своїх вірян від морального зла (певного виду каннібалізму): використання вакцин, вироблених на клітинах з намірено вбитих – абортованих дітей», – стверджує Петро Гусак.
Подобається «Політична теологія»? Допоможіть нам працювати ефективніше! Наші реквізити – ТУТ
Підпишіться на нашу сторінку Facebook та канал Telegram!
Аби не залежати від алгоритмів соцмереж, додайте наш сайт у закладки!
Ілюстрація: Synod.ugcc.ua