Сучасні радикальні рухи з гіпертрофованим культом «соціальної справедливості» стають спокусою до творення «оновленого», пародійного християнства. Не є винятком і рух Black lives matter.
Під натхненністю ідей BLM твориться псевдо-Церква, пише Френсіс Ґрабовські – професор філософії Державного університету у Клерморі, США.
У своїй колонці на Crisis Magazine Ґрабовські прокоментував випадок творення такої псевдо-Церкви. 30 серпня отець Кеннет Боллер, настоятель парафії святого Франциска Ксаверія у Нью-Йорку запросив вірян приєднатися до нього у дуже специфічній «молитві за расову справедливість».
Ця «молитва» була імітацією хресних обітниць. «Зараз я запрошую вас стати і приєднатися до мене у молитві за расову справедливість, відповівши “так” на кожне з наступних тверджень», – звернувся до парафіян священник.
Далі він почав зачитувати питання, складені за зразком хресних обітниць:
Чи підтримуєте ви расову справедливість, рівність та співчуття у відносинах між людьми? Так.
Чи погоджуєтеся, що привілеї білих і культура верховенства білих повинні бути знищені там, де вони існують? Так.
Чи підтримуєте ви расову рівність, справедливість та визволення для кожної людини? Так.
Чи зобов’язуєтеся допомогати перетворити нашу церковну культуру на таку, яка активно займається пошуками расової справедливості і рівності для всіх і кожного? Так.
І так далі.
«Те, що така молитва імітує обітниці хрещення, є безсумнівним», – пише Ґрабовські.
Професор філософії пропонує порівняти дві молитви. Перша – хресні обітниці – прагне об’єднати респондентів у спільноту, а саме Вселенську Церкву, запрошує їх відректися від Сатани й утвердитися у вірі у Отця, Сина і Святого Духа, у Церкву, спілкування святих, прощення гріхів, воскресіння тіла і життя вічне. Друга – обітниці боротьби за «расову справедливість» – має на меті створити іншу спільноту, а саме «нашу церкву», яка є не універсальною, а парафіяльною, і пропонує респондентам відмовитись від расової несправедливості та підтвердити відданість расовій справедливості.
«Факти свідчать, що молитва отця Боллера справді є пародією», – переконує Ґрабовські.
Пародійна «Церква» будується не відносинами з Христом, а соціальною активністю своїх членів, замінює вчення про первородний гріх вченням про «білі привілеї».
Нарешті, якщо Католицька Церква вірить у Бога і водночас визнає реальність Сатани, псевдо-Церква, як пише Ґрабовські, «не має жодних онтологічних зобов’язань перед цими єствами і, натомість, розглядає людину у якості причини і засобу вирішення земної проблеми расової несправедливості».
Ілюстрація: The Hawk Eye