Статті
Осмислення кінця часів у християнській традиції (вступ)
Виклики історії завжди ставили перед віруючими людьми питання її Сенсу, яке очевидним чином відкривається у її завершенні, кінці.
Юрій Олійник
Історію можна назвати вчителем не тільки життя, але й життя у вірі. «Ad fontes» – це розділ про історію зустрічі релігії і політики: про думку видатних мислителів минулого, як Отців та Вчителів Церкви, так і менш відомих богословів, а також нехристиянських філософів і політичних теоретиків, про практичне ставлення християн різних епох до суспільно-політичних питань, про те, що коріння багатьох політичних доктрин сягає теологічних концептів і релігійних образів.
Згідно з переданням, утікаючи з Риму, Петро зустрів Христа й у відповідь на «Куди йдеш?» почув: «Йду до Риму, аби бути знову розп’ятим». Це спонукало апостола повернутися до своєї пастви і прийняти мученицьку смерть. У якомусь сенсі Петро задав питання «Куди йдеш?» самому собі. Християнин не повинен свідомо шукати мученицької смерті чи якихось конфліктів зі світом. Але він має намагатися розпізнати Божу волю щодо актуального часу. «Quo vadis?» – це розділ про шлях сучасної Церкви, про численні дилеми, які виникають у її стосунках зі світом.
Христос запевнив нас, що врата адові не подолають Його Церкви. З апокаліптичної битви Церква вийде переможницею разом зі своїм Нареченим. Але як лишитися вірним Церкві, коли врата адові намагаються діяти через Антихриста – ту силу, яка імітує Христа у духовній сфері і діє, використовуючи політичну владу? Відповідям на це питання присвячений розділ «Non praevalebunt».
Матеріали
